Категорії
щоденник

це просто літо

Моєму спекотно-сонячному. Фото by paula gFurio
Моєму спекотно-сонячному… Це просто літо. Фото by paula gFurio

Моє життя сьогодні змінилося. Я почала по-літньому дивитися на світ :).
І знаєте що я побачила?
Звісно що не знаєте :-Р.
Але я скупитися не буду – розкажу Вам трохи своїх думок:

  • сьогодні – День захисту дітей. Але я б назвала 1 червня Днем Дитинства :). Адже сьогодні кожен дорослий, почувши пісню про хмарки і білогривих конячок, мимоволі ішов і наспівував ці рядки. І всім захотілося туди повернутися :).
    Особисто я дуже захотіла період тихої години у дитсадочку. І ще хочу пісочницю :)
  • я зрозуміла, що до кінця літа залишилося три місяці. А ще стільки треба устигнути!
  • сьогодні остаточно визначилася: головне у житті – почуття комфорту зі собою і людьми навколо. Бережіть себе – обмежуйте час спілкування із людьми, що мають несхожі з Вашими біоритми.
  • Коко Шанель була права. Живе не може бути некрасивим :). Не скажу з приводу чого живого я згадала цю геніальну фразу, але повірте на слово – то є правда… хе-хе :)
  • регулярно повторюю собі слово “Відпустка“. І, можливо, я самовпевнена, але я знаю – вона настане :)
  • цей пункт написаний випадково і взагалі його не повинно було тут бути, але ж Ви знаєте: випадковість – це просто незбагненна річ, у яку треба вірити.
    І не треба сушити голову про вирішення багатьох питань. Вони вирішаться самі собою і так випадково, що Ви потім щастя не обберетеся :).
Категорії
щоденник

про труднощі у житті / о трудностях в жизни

Історія одного кохання, якому на вигляд було два роки :)

Плід кохання слухняно сидів у мами на руках і з подивом спостерігав за тим, що відбувається навколо. Він явно не розумів хто усі ці люди і куди його везуть.
На вигляд йому було років два. Проте, я могла і помилитися…

А ще я встигла помітити, що його кепка була підібрана в тон кольору очей. Дівчинці точно б купили рожеву…
Цього парубка час від часу зацікавлювали чиїсь сумки, ґудзики та інші яскраві речі. Одним словом, переді мною явно був підростаючий естет :).

А ще я не втрималась і підслухала. Його звали коротко і зрозуміло “Синочок” і він був небагатослівним.
Всього лиш погодився на одну цукерку і сказав, що згоден їхати до бабусі :).

А навколо були люди, вагони, станції метро.
Була мама, поряд з якою стояли дві коробки, і тато, у руках якого були чималі сумки.
Вони переїжджали на нове місце проживання.
Видно було, що це уже не перша «ходка» за речами.
І з їх втомленого вигляду зрозуміло, що не остання.
Відчувалося також, що цій студентській сім’ї було важко в усіх відношеннях.
Крім одного.
Одного хлопчика, якому на вигляд було два роки, і якого в той ясний весняний день, напевне що везли до бабусі :)

PS: Запис вражень розпочався на станції метро «Політехнічний інститут»… :)

Перевод на русский язык ожидает здесь

Категорії
щоденник

пелікани і рояль

Мої пелікани і рояль. Фото National Geographic

Побачивши це фото, я не озадачувала себе питаннями типу: як рояль міг опинитися на березі затоки?
Або чому стілець від нього (або, як на нього називають музиканти, банкетка) не віднесений хвилями у невідомому напрямку?

З цим усе просто і зрозуміло :).
Споглядаючи це фото, я озадачилася іншим:

  • де ноти? чи пелікани такі віртуози грають без них :)?
  • чи не складно це – грати у чотири лапи на роялі :)?
  • чи продаються у музичних мережах диски із записом цього відомого пеліканячого бенда :)?

Та що будемо чекати продовження серії цих знімків із відповідями на них.

Але думаю, що я така не одна і при спогляданні цього фото у Вас теж виникла маса питань щодо творчості цих рояльно-творчих птахів :).
Якщо це справді так – не соромтеся, пишіть.
Ми сформуємо колективний запит і надішлемо його у National Geographic :)))

PS: фото зроблене у затоці Біскейн Бей (Biscayne Bay) у всім відомій місцевості Майямі, що у штаті Флорида, який розташований у США. Фотографували фотографи, які побажали залишити свої імена в таємниці (напевне, точно якісь таємні поціновувачі творчості пеліканів :)), а першоджерелом, як я уже написала, є National Geographic.

Категорії
щоденник

про те, як я хотіла п’ятниці

Якби спам-розсилку можна було матеріалізувати, то у моїй поштовій скриньці вона вигладала б приблизно ось так :)

Як і усім нормальним людям, мені на мій особистий і-мейл приходить спам.
І я – як і усі нормальні люди, його не читаю, автоматично видаляючи.

Отак-от я безсоромно і свідомо відмовляюся від усіляких тренінгів по бізнесу, послуг московських перукарень і дешевої оптової поставки таблеток віагри з США :).

Але сьогоднішній день – особливий, бо відкривши скриньку, я побачила лист від якогось невідомого мені Зураба Сульфаровича, який назвав його просто і зрозуміло – “Ты так хотела пятницы“. Тож як таке не прочитати? От я його і прочитала і вирішила відкритися вам про те, як я хотіла п’ятниці…

Категорії
вірші про кохання вірші про місто мои стихи мої вірші

Киев-Питер

История о том, как между людьми исчезают расстояния…

История о том, как социальные сети помогают людям обустраивать их личную жизнь :)

Звучит нормально.
Даже презентабельно.
Ты в Питере. В какой-то там конторе.
Вы связаны не узами,
А кабелем.
Но эту связь ведь иногда
Ещё трудней оспорить.

С ней то же самое.
Но только здесь вот.
В Киеве.
В серьезном офисе.
С охраной и дресс-кодом.
Казалось бы: куда уже красивее?
Быть вместе.
И всё время быть свободным.

Она тобой залита и пропитана.
Проветрить бы.
Да не ведётся. Верная.
А ты – не знаю.
Я на фото тебя видела.
И в жизни ты улыбчивый, наверное.

Категорії
щоденник

про найскладнішу роботу / о работе

Така вона… складна робота :) / Такая она… сложная работа :)

От ви думаєте, що у Вас робота складна…
Але я скажу Вам по-чесному: усе це – вигадки.
Адже найскладніша робота у людей, які працюють у цеху по виробництву тортів “Київських” або шоколадних “КіндерСюрпризів”. А знаєте чому?

Та тому що таких людей уже навіть торти з “Кіндер Сюрпризами” не радують :)!

А що може бути гіршим?
Це ж трагедія і сама висока ступінь робочих труднощів… :)
Так що сподіваюся, що після цих рядків Ви переоцінили своє відношення до роботи та зрозуміли, що у людей же буває і гірше :)…

PS: усі вищенаписані слова були спричинені глибокими роздумами про життя і роботу під час поїдання шоколадних “КіндерСюрпризів” :)

Русским языком

Категорії
щоденник

бузкове прохання

Бузкове прохання: міняю комп’ютер на бузок. Гроші не пропонувати :)

Якщо Ви зайшли на мій сайт в один з робочих днів тижня у проміжку часу між 19.00 – 23.00, я Вас дуже прошу – закрийте це вікно та йдіть уже нарешті гуляти на вулицю :)!

Бо скільки можна сидіти за комп’ютером!
Це ж нікуди не годиться…
Таке ставлення до пахучої весни :).
Вона ж до Вас прийшла, а Ви з нею так…

Тож прошу Вас подумати над своєю поведінкою.
Думати пропоную на лавці у сквері або під бузковим кущем біля під’їзду :))).
А ще до процесу думання бажано запрошувати однодумців :).

І нехай віртуальний світ зачекає… а я й собі піду думати. Над своєю поведінкою :)

Категорії
щоденник

моє літакобудування

Це дуже просто – будувати літаки :). Фото by_innaminnafly

Найбільше я люблю літаки із аркушів у клітинку. Особливо, коли запускати їх із верхніх поверхів багатоповерхового будинку, а потім дивитися услід і ні про що не думати.
Нікого не згадувати.
Дивитися услід…

Напевне, з даху літаки летять ще краще і красивіше.
І того дня я обов’язково намалюю щось гарне на їх крилах.
Не подумайте, що я умію красиво малювати, але в той день я буду виводити плавні лінії на простих клітинчатих аркушах. Я буду старатися.
Різнокольоровими пастами…
Хоча може до того часу я уже навіть придбаю яскраві олівці.

А після того – я дивитимусь їм услід.
Отак по-котячому сяду на гарячому даху і буду дивитися як мої мальовані квіти летять між поверхами. І як мої мрії на крилах літаків кружляють міжбудинковим простором.

А ввечері втомлені люди ітимуть з роботи і, побачивши мої білокрилі літаки, дивуватимуться. Та ще будуть висловлюватися щодо пустих витрат часу і паперу. Пасти (олівців?)

Хоча… Я впевнена – обов’язково будуть і такі, що підніматимуть голови та поглядом шукатимуть власника тієї паперової артилерії.

З висоти мого даху їх добре видно. Вони теж хочуть зайнятися літакобудуванням.

Головне тільки завтра не забути купити зошит із аркушами у клітинку.

Категорії
вірші про природу мои стихи мої вірші

Стих о ёжике

О, как тебя не любить, серый и милый ёж :)! Фото by remiguisz_o

Надеюсь, что от этого стихотворения количество довольных жизнью ежиков увеличится :)

Почему-то всем
Не сильно интересно,
Как живет
Обычный серый ёж.

А ведь жизнь его
Полна событий леса
Существо такое
Вряд ли где найдёшь.

Целый день он
Строит схемы, даже планы.
Чтобы на ночь глядя
В лес уйти.
И не встретить
Неприятности нежданно
На своем,
Слегка запутанном, пути

Да, он – яблочник.
Хотя бывают груши.
Или чей-то хлебушек найдет.
Но жучка ведь тоже
Может скушать,
Если плохо тот себя ведёт!

Ёж по имени
Лесничих называет
Лишь с медведем –
Исключительно на «Вы».

И бежит себе,
Всё песни напевая,
Только голос слышно из травы.

Так что жизнь и весела,
И интересна
У обычного и серого ежа
А в клубок с иголок
Очень острых
Прячется столь мягая душа :)!

Медіа-запис моїх роздумів про нелегке життя їжачків можна знайти тут: [download id=”44″]

Дополнительно. Сегодня я заметила, что это уже третье мое сообщение, которое касается животных. Если так будет продолжаться и в дальнейшем, то придется срочно идти в зоопарк, ибо видно, душа скучает за четырехлапыми и двукрылыми :)

Категорії
щоденник

де усі чорні коти?

І нехай після цієї публікації усім чорним котам буде соромно, що вони в п’ятницю 13 гуляли невідомо де :)

Я можу тільки здогадуватися як пережили сьогоднішню п’ятницю тринадцяте Ви, але у моїй п’ятниці були усі необхідні атрибути.

Себто, трапилося багато різного – не в усіх місцях теплого і хорошого… навіть скажу більше: п’ятниця 13 травня неприємно вразила перепадами тиску і настрою у близьких та далеких людей.
Але то все життєве.

Головне – за сьогодні мені не трапилося на дорозі жодного чорного кота :)!

А як же тільки мені хотілося для завершення усіх оцих бід – побачити чорненького та вусатого :)))!!!
Та і розумію я, що без кота цей день просто так не завершиться…
Тож довелося вже вкотре викручуватися власними силами :).

Моїх сил вистачило рівно на те, щоб виманити оцього зліва зображеного, із одного закутка мого комп’ютера, на світ Божий :).

Так що все – тепер я сподіваюся, що на цьому коті припиняться усі п’ятничні історії тринадцятого травня і почнеться усе хороше. Адже на усе хороше у нас є цілих два дні :)! Вихідні дні :)!

Категорії
вірші про життя мои стихи мої вірші

О собаке женского пола

Собаке с улицы М. Кривоноса
в городе Киеве посвящается…

Ты была породистой и гордой
Иногда, прям, можно было и скромней.
И всегда по титульности морды
Выбирала ты завидных кобелей.

И такая вся была ты
Разтакая.
Шерсть блестела от ушей и до хвоста
Под собой земли не замечая,
Хозяйка звала восхищенно: «Красота!».

Приводила к тебе всех по родословной,
По знакомству.
От начальства и послов,
Ты была неоднократно, но условно.
Мамой для красивеньких щенков.

И вот так собачья жизнь твоя летела,
И хозяйка в темпе том шальном жила.
Но в один прекрасный день с завидным телом
Распрощалась ты.

И стала больше не мила.
Вдруг состарилась.
Совсем не интересной оказалась ты
Для резвых тех самцов
Потеряла шелковистость своей шерсти,
Уж не вызывая всплеска слов.

И хотелось бы тебе увидеть.
Хоть одного сердцу милого щенка.
Но с тобой – только хозяйка рядом,
С поводком в уже морщинистых руках.

Смотрит на тебя – и понимает,
В её жизни был не тот приоритет.
И щенков ей тоже очень не хватает.
В её сорок с чем-то женских лет…

09/05/2011

Категорії
щоденник

новини з автобуса

Із почутого в київському автобусі

Як відомо, громадський транспорт є одним із дуже достовірних джерел розповсюдження інформації :).
Завдяки цьому, я сьогодні дізналася відповідь на одне із ключових питань, яке хвилює усіх уже п’ятий день поспіль. Тож спішу поділитися відповіддю з Вами :)

Отже, як виявляється у раптовому похолоданні, яке не дало нам усім змоги повноцінно насолодитися травневими святами, винна… черемха.
Одна бабуся, авторитетного такого вигляду, заявила, що коли цвіте черемха – завжди стає холодно.
А її сусідка додала, що зараз ще й калина також цвіте.
Так що винуватців холодів знайдено :).