Я не змогла втриматися і тепер він є, мій Youtube канал “Погляд Мері”. Писати про нього тут – немає сенсу, бо його треба дивитися. На нього треба підписуватися. І, сподіваюся, що ним можна надихатися.
Я буду твоїм Нью-Йорком
У цьому безкінечному відчаї.
Обмеженому тільки стінами.
І швидкістю мережі.
Я буду твоїм порятунком.
І зможу привселюдно засвідчити.
Що вчора був рівно п’ятий місяць
З того часу, як ми остаточно не чужі.
Pasha Mentions – Особлива
Хочете розкажу прекрасну новину прямо зараз? Власне кажучи, заголовок “Pasha Mentions – Особлива” у трьох словах лаконічно описує зміст новини ;). Але, якщо хочете пікантних (та і просто цікавих) деталей, тоді вмощуйтеся позручніше. А ще вмикайте звук. Бо новина буде музичною ;).
Казка життя на Фейсбуці
Сьогодні я розкажу що таке казка життя на Фейсбуці.
Але почну здалеку :). Для будь-якої авторки приємно знати, що її творчість подобається іншим людям. Я не є виключенням і радію як мале дитя, отримуючи гарні звістки та нотифікації на мобільному телефоні. Сьогодні розкажу про одну приємну історію, пов’язану з цим.
Бачила медуз
Бачила медуз. Багато та ще й гарно підсвітлених, різнокольорових. Насправді, медузи – це прекрасно! Стоїш, дивишся на них і їх браунівський рух і така медузо-медитація може тривати аж до тих пір, поки наглядач залу з медузами не потурбує чемним словом про те, що вони уже закриваються ;).
Але я можу медитувати і при спогляданні інших цікавих явищ. Тож я сильно не засмутилася і вам цього теж рекомендую ;).
Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло ?
Насправді це – калюжа
У світі сучасних фотошопів так мало місця для неідеальних зображень. Тому, коли бачу щось таке, створене природою на основі людського цементу і металевого каркасу – можу дивитися цілу вічність.
Так і з цією калюжею.
На днях також дивилася кліп групи АВВА про маму мію. І аж пожалкувала, що ми живемо в епоху сучасних фотошопів. Ось подивіться і самі все зрозумієте.
Щоб стіна не була надто білою…
Стіна і все інше у моєму Instagram ⇒
Ідеш собі по місту. Там пофарбоване, там побілене. Там тріщина, там гвіздок. А он там штукатурка почала обсипатися.
У кожного будинка своя історія, свої секрети і свої яскравості. Як наприклад в оцього. Тому пройти повз нього, не освідчившись йому, я не змогла ;).
Хочете моїх новин?
Я не писала на своєму сайті Погляд Мері уже настільки давно, що аж соромно. Вже не вперше, але від того не менш, ніж минулі рази ;). Але виходячи з того, що інтерес до мого сайту існує мене читають тисячі (?!?), я розумію, що так далі не можна. Тому я вирішила додати трохи взаємності у наші з Вами відносини ;).
Заходьте, відчинено ;)
Так-так, заходьте, не бійтеся! Хоча… Насправді, це місце – без дверей взагалі. Тому відчиненість – це пожиттєвий статус усього цього десятка дверних отворів.
Поряд з кожним з них можна розмістити табличку: “Тут могли бути двері” :).
Чому саме це місце або Заходьте у майже безкінечність
Коли я глянула крізь ці дверні отвори в далечінь, то відчула себе як у зазеркаллі якомусь. Звісно, я – ніяка не Аліса та і, поклавши руку на серце (а іншою тримаючи обєктив) – у цьому королівстві відчинених дверей було закінчення.
Однак, особисто для мене було емоційним сплеском потрапити в ось це місце. Розірвати коло рутини і проблем ніякої не вічності, а самої справжньої буденності.
Чи дійшла я до кінця?
Так, я не полінувалася і пройшла увесь коридор оцих відчинених дверей. Їх там, насправді, було небагато. Трохи більше за десяток. Однак, час від часу перетинаючи новий рубіж, я оглядувалася назад. І саме цікав полягає в тому, що я там бачила.
Заходьте… в минуле?
Я бачила за собою точно таку саму картину як тоді, тільки почавши свою подорож у міждверні простори. Самим неочікуваним відкриттям було те, що якби я зробила фото того, що вже було пройдено, то воно було б точно таким самим як оце фото, що ви бачите.
Якесь зачароване місце без дверей… Не інакше.
І саме тут я подумала про життя. Життя красиве не тільки на початку, коли бачиш перспективу та купу можливостей. Життя є красивим і на завершенні шляху. Не будемо зараз про безсмертість (для цього інший привід придумається :).
Але, розуміючи, що логічний кінець є в усьому – треба бачити красу пережитого та відчутого :).
Осиротіле завтра
В останній день
Свого гамірного життя
Я триматиму тебе за руку.
Так міцно як дозволить моє безсилля.
Отих моїх з тобою
Ніким не розбавлених годин.
І, коли я стискатиму вже слабкіше.
У стінах, що давно вже не білі.
Я буду тобі дякувати.
І ще не вірити,
Що ти будеш ходити.
І відчувати як плачуть сироти.
Коли у них вже нікого нема.
Бо ти як і вони.
Відтепер і від завтра
Один…
Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить ✉️ ?
Мозаїчна пара
Патріотично налаштований букет ;)
У місцях, де міжстінні простори заповнені меблями такими гарними і ергономічними, де зі стелі звисають дизайнерські та чудернацькі люстри, а люди, які працюють тут, відчуваються наче не з нашої планети… У цих місцях можна зустріти прості патріотично налаштовані букети. Порадіти їм. Пофотографувати та поінстаграмити. І хай нема нікому діла до цього патріотизму, але ж нічого не можу з собою зробити – як бачу щось жовто-блакитне (чи блакитно-жовте) – душа співає ;)