В останній день
Свого гамірного життя
Я триматиму тебе за руку.
Так міцно як дозволить моє безсилля.
Отих моїх з тобою
Ніким не розбавлених годин.
І, коли я стискатиму вже слабкіше.
У стінах, що давно вже не білі.
Я буду тобі дякувати.
І ще не вірити,
Що ти будеш ходити.
І відчувати як плачуть сироти.
Коли у них вже нікого нема.
Бо ти як і вони.
Відтепер і від завтра
Один…
Літературний аналіз вірша “Осиротіле завтра” Марини Кузьменко про прощання, вдячність і біль втрати, що залишається
Тематика
Головна тема вірша “Осиротіле завтра” — прощання і біль від втрати близької людини. Лірична героїня усвідомлює, що наближається кінець її життя, і роздумує про залишення коханого у світі, де він стане таким же осиротілим, як і сироти, які залишилися без своїх найдорожчих людей. Вірш передає глибокий смуток і вдячність за час, проведений разом, а також страх залишити близьку людину наодинці зі світом.
Ідейний зміст
Ідея вірша “Осиротіле завтра” полягає в розумінні невідворотності розлуки і підготовці до неї. Лірична героїня висловлює вдячність за кожну мить, проведену з коханою людиною, і водночас висловлює глибокий жаль через те, що цей момент прощання неминучий. Вірш нагадує про важливість підтримки та близькості у моменти, коли життя добігає кінця, а також про біль, який лишається після втрати.
Образи та символи
- “В останній день свого гамірного життя”: образ, що символізує кінець активного, наповненого подіями існування, після якого настає спокій і тиша.
- “Триматиму тебе за руку”: символ підтримки, любові та близькості, яка залишається навіть у моменти найвищої вразливості та страху перед неминучим кінцем.
- “Стіни, що давно вже не білі”: образ часу і простору, що втратили свою чистоту та яскравість, нагадуючи про старіння і кінець.
- “Плач сиріт”: символ самотності і болю, що асоціюється з втратою, коли людина залишається одна, втративши найдорожче.
Мотиви
- Мотив прощання: весь вірш пронизаний відчуттям неминучої розлуки, коли лірична героїня усвідомлює, що залишає кохану людину.
- Мотив подяки: героїня дякує за моменти, проведені разом, за любов і підтримку, які були в її житті.
- Мотив осиротілості: опис того, як близька людина відчуватиме себе після її відходу, що додає віршу глибокого трагізму і співчуття.
- Мотив неминучості: вірш відображає розуміння того, що смерть невідворотна, і єдиним, що можна зробити, — це підготуватися до неї з вдячністю і любов’ю.
Стилістичні засоби
- Епітети: “гамірне життя”, “давно вже не білі стіни” — підсилюють атмосферу вірша, підкреслюючи контраст між минулим активним життям і майбутньою тишею.
- Метафори: “ти будеш ходити і відчувати як плачуть сироти” — передає глибокий сум і відчуття самотності, які залишаються після втрати.
- Повторення: “Я буду тобі дякувати. І ще не вірити” — підкреслює намагання героїні відчути і прийняти реальність, що залишається непідвладною розумінню.
- Антитеза: між міцним і слабким стисканням руки, між гамірним життям і тишею, що приходить із втратою, що створює напруження і посилює емоційний вплив.
- Символізм: “сироти” символізують глибоке відчуття покинутості і втрати, що асоціюється з людиною, яка залишилася без коханої людини.
Композиційна структура
Вірш “Осиротіле завтра” має лінійну, поступово наростаючу емоційну структуру. Він починається з моменту усвідомлення наближення кінця життя і переходить до опису тривоги та вдячності ліричної героїні. Потім фокус зміщується на близьку людину, яка залишиться після її відходу, і завершується думкою про те, як важко буде жити далі, відчуваючи самотність і біль втрати.
Висновок
Вірш “Осиротіле завтра” передає глибокі почуття ліричної героїні, яка готується попрощатися з цим світом і з близькою людиною. Авторка передає смуток, вдячність і співчуття, показуючи, як важливо підтримувати один одного навіть у найскладніші моменти. Вірш змушує замислитися про швидкоплинність життя і цінність кожної миті, проведеної з коханими, а також про біль втрати, який залишається з тими, хто живе далі.