Останній день осені

Ще зовсім недавно я писала вірш про те, що осінь чекає листопада, а сьогодні зрозуміла, що завтра – зима…

Ну от і все. Вже завтра стане білим.
Усе, що вчора було дивно золотим.
А я ж іще в парку не находилась.І не надихалась осіннім і п’янким
Тим листопадовим вологим ароматом
Не віддалась любові у полон.
Під місяцем у тисчі каратів
У замку з кленів і каштанових колон.

Не надивилася на жовте і сліпуче
І не зустрілася із мріями всіма.
Прощай же, осінь.
Час спливає неминуче.
Як і моє життя…
А завтра вже зима.

 

Літературний аналіз вірша “Останній день осені” Марини Кузьменко

Тематика

Тема вірша “Останній день осені” — завершення осені і початок зими, які символізують прощання з теплом, кольорами та особливими моментами осінньої пори. Лірична героїня усвідомлює, що час осені підходить до кінця, а разом із ним минають можливості, мрії та сподівання, які вона асоціює з цією порою. Осінь тут постає не лише як частина природного циклу, але й як метафора життєвих сподівань, що відходять разом із її завершенням.

Ідейний зміст

Ідея вірша “Останній день осені” полягає у вираженні суму за митями, які не були повністю прожиті, і бажанням утримати ці спогади, хоча це вже неможливо. Лірична героїня відчуває легкий жаль за тим, що вона не встигла “надихатися”, “надивитися” осінньою красою, що символізує невиконані мрії і надії. Ця думка переплітається з усвідомленням неминучості плину часу та переходу до зими, яка стає не тільки природною зміною, але й символом завершеності.

Образи та символи

• Золота осінь: символ теплих, затишних моментів і краси, що асоціюється з осінніми кольорами, які незабаром зникнуть під білим снігом. Це також образ внутрішньої гармонії та натхнення, які незабаром буде втрачено.
• Парк: місце спокою і роздумів, символ гармонії з природою і можливості віднайти внутрішній спокій, яким лірична героїня не встигла сповна насолодитися.
• Листопадовий аромат: передає насиченість осіннього повітря, що є частиною цілісного образу осені як часі для роздумів і мрій.
• Замок з кленів і каштанових колон: метафоричне зображення парку як місця мрій і спогадів, що символізує прихисток, від якого доведеться відмовитися, коли прийде зима.
• Зима: символ завершення, холоду, неминучості змін, що віднімають теплі відтінки осені і нагадують про швидкоплинність життя.

Мотиви

• Мотив прощання: лірична героїня прощається з осінню, що приносить легкий смуток і відчуття втрати.
• Мотив нездійснених мрій: осінь асоціюється з певними бажаннями і мріями, які так і не були реалізовані, створюючи відчуття втраченої можливості.
• Мотив плинності часу: героїня усвідомлює, що осінь, як і життя, невпинно рухається вперед, і ці миті вже не повернути.
• Мотив неминучості змін: переходу від осені до зими, як невідворотного переходу від одного стану до іншого.

Стилістичні засоби

1. Епітети: “золоте”, “п’янке”, “вологе” — створюють яскравий, теплий образ осені, який контрастує з настанням білої, холодної зими.
2. Метафори: “листопадовий вологий аромат”, “замок з кленів і каштанових колон” — підсилюють відчуття чарівності осені як часу, що занурює героїню у мрії.
3. Повторення: “не находилась”, “не надихалась”, “не надивилася” — підкреслюють, що героїня не встигла повністю насолодитися осінню, підсилюючи відчуття втраченої можливості.
4. Риторичні вигуки та анафора: “Ну от і все”, “прощай же, осінь” — створюють емоційний відгук і виражають сумний тон прощання.
5. Контраст: між “золотом” осені і “білим” снігом зими підкреслює зміну настрою і створює відчуття суму за втраченою красою.

Композиційна структура

Вірш “Останній день осені” починається зі сприйняття осені як моменту, який завершується, підводячи до неминучого прощання з теплими моментами і красою. Далі лірична героїня згадує речі, які вона не встигла пережити повною мірою, відчуваючи легкий жаль. Завершується вірш думкою про швидкоплинність часу, коли життя, як і осінь, рухається невпинно вперед.

Висновок

Вірш “Останній день осені” передає емоційний момент прощання з осінню, яка стала символом краси, тепла і нездійснених мрій. Лірична героїня відчуває легкий смуток через те, що не встигла повністю насолодитися осінніми моментами, і визнає неминучість змін, які приносить зима. Авторка через прості, але насичені образи передає відчуття втрати, прощання і плинності часу, що робить вірш емоційним і водночас меланхолійним.