Про моє осінньо-сіре і часто думане
Остепенилася.
Обсипалась в траву.
Місцями ще смарагдову та юну.
І я вже не іду.
По днях пливу
І по твоїх
Жовтогарячих дюнах.
Похолоднішала.
Залистопадила в вітрах.
У сонця променів –
Лиш другорядні ролі.
Учора ти для мене іншою була.
У літі бабинім заніжена доволі.
Сьогодні ж
Продощавлені думки.
І депресивно-сіра стеля неба.
Що аж немає сил
Oчей у вись звести
Без потреби.
Loading ...
Ех, якась важка ця осінь))
Завершальний смайлик у Вашому повідомленні мене порадував :)
Значить витримаємо… лишилось якихось там пару коротких осінніх днів!
Дякую Вам, Eva, і тримайтеся!