Дзвінку моєї сестри присвячується
Мій світ вміщається в екрані телефону.
Адже весь день я лиш очікую дзвінка.
І по відомому життєвому закону.
Ніхто не дзвонить.
І тремтить моя рука,
Коли вже вкотре, а точніше знову й знову
Дивлюсь та бачу, що новин усе нема.
Моє спасіння – це всього лише розмова.
Моя реальність мовчазна і аж німа.
Все відійшло на другий план,
І світ не милий.
Бо з кожним часом гаснуть промені надій
Та усвідомлюю й молюся про єдине –
Почути зараз в телефоні голос твій.
3 жовтня 2009 року
2 коментарі “Очікуючи телефонний дзвінок”
мне очень нравится то, что вы пишете…
Дякую, Вам, Маріє! Мені радісно читати про те, що я із своїми думками у світі не одна така, а ще є ряд однодумців. Зокрема, Ви :)
Спасибі!