Здавалось, кава несолодка зовсім…
А за вікном продовжувалась осінь,
Точніше, не приходила зима.
Здавалось, що із нами обома
Щось трапилось…
А може, то лиш здогад.
Хотілося б відчути
Зараз погляд,
Але тебе поряд нема.
Наступить завтра.
І може, ці слова забути варто
Бо зміниться усе.
Будем разом
Ділити час
Лиш дотиком долоні.
А зараз є холодне підвіконня…
І ти.
Десь за заплаканим вікном.
А поряд,
У думках
Є сотня слів.
Які не сказані…
Такими і лишаться.
Це факт.
Зима ховається у сірості дощів
Напевне, їй також не вистачає щастя.