Буває людям потрібно до лікаря. Або потрібно знайти роботу. Так-от і вона в свої тоді ще юні роки вірила, що їй якомога швидше потрібно знайти майбутнього чоловіка.
Середовище, в якому вона знаходилася, не залишало їй шансів і вона здалася. Як тільки з’явився перший кандидат – через дуже короткий час вони одружилися.
А далі пішло життя, яке виявилося не таким, про яке мріялося. Бо він її любив не так, як вона того хотіла. А вона для нього була не тією, якою спочатку здавалася…
Поспішила і зв’язала свою долю
З тим, хто взагалі твоїм не був.
І тепер жива, але безсила
Вже не хочеш ти продовжувати гру.
І пронизує не жаль, а просто відчай,
Що помилка в долю уплелась.
Жити складно,
Ви — як ті зустрічні.
Як ув’язнені, які чекають на свій час.
Але слово «разом» це неправда.
Тобто, правда, та не вашого життя
Стомлена.
Замовкніть всі поради,
Коли хочеться всього лиш вороття.
Років десь на десять і не менше,
Коли поспіхом ти вибрала його.
Що тоді здавалось недоречним.
Зараз інших значень набуло…
Зупиніться.
І поговоріть у тиші.
Бо і з цього лабіринту вихід є.
Нещасливі разом – це є гірше,
Аніж вільне плавання твоє…
ЗІ: від друзів я дізналася, що нещодавно вони розлучилися. Про існування цього вірша жодна зі сторін не знає.
08 квітня 2017 року, 00:51