Не вірте очам,
Бо вони бачать стіни і межі.
Не вірте промовам,
Бо часто нещирі вони.
Красиві слова.
На них ловляться необережні…
Не вірте в солодкі,
Хоча такі бажані сни.
А в що ж тоді вірити?
Будучи на роздоріжжі.
Кого ж тоді слухати?
Серце віддати кому?
Питайте в дощів.
У хвилин одинокої тиші.
Йдучи по дорозі на гору
Круту й камяну.
Просіть не в людей.
А у світлого синього неба.
Із ним не лукавте
Кажіть напряму – так як є.
Бо хто просить щиро
І віддано щастя для себе
Тому доля відповідь
Завжди і вчасно дає.