Ми хоч і не англійці, але чомусь останні три дні часто говоримо про погоду.
Це може свідчити лише про дві речі: або то справді усіх замучили оці сірі дні, коли цілий день доводиться сидіти під лампою денного світла, бо вдень не по-денному темно.
Або те, що ми справді, якісь змучені оцими кризами, роботами і проблемами, один від одного дуже далекі та закриті… За натовпом не видно. Але по кожному конкретному обличчю читається… Очі видають ті думки, про які ми не хочемо говорити вголос.
І у кожного – своє…
Тож нам тільки й лишається обговорювати найактуальніше і вічне. Тобто погоду.