Нарешті весна. Взагалі-то не віриться і не повіриться аж до тих пір, поки під сонцем не розтане. Під небом не вигуляється. І поки в легені не вдихнеться.
Бо як можна, дивлячись на оцих сніговиків думати про весну? Та ніяк! Хіба що читаючи вірші про весну та морально готуючись. Тому дуже чекаємо, в усі вікна виглядаємо її, справжньої з чимось більш символічним, а не з цією сніголіпною зграєю ;).
