Можливо листівка.
І згадка у профілі посмішки.
І ще трохи радості випитих келихів вин.
На жаль, уже вкотре
З мого життя йдуть справжні постаті.
Яким не знайти
Рівнозначно яскравих замін.
І завтра настане вже іншим.
Звичайно настане.
А потім – і келихи, й люди
Проте вже не ті.
Я фото усміхнене
З памяті мовчки дістану
На них ми щасливі.
І хочеться, щоб як тоді
Було трохи тепло
І серце чомусь защеміло
Бо знаю – не буде
У мене вже більше
Людей отаких.
Із ними у чорному
Ми віднаходили біле.
Хоча цілий світ
Нам повірити просто не міг.
Хоча, що той світ?
Коли дружнє плече було поряд.
Зникали не раз
Негаразди в моєму житті.
Листівки і келихи будуть.
Хай навіть не скоро.
Адже не замінні для мене
Всі люди оті…
2011 рік
2 коментарі “На прощання”
Улетіла,Маринка?
Привіт, Костя :)! Обовязково тобі сьогодні (або максимум – завтра) напишу на твій мандариновий і-мейл відповідь на поставлене питання :)