Це був чорний лебідь,
Який зробив тебе навіки сивою.
Бездітною і похиленою
Наче слова,
Написані курсивами.
На пам’ятнику єдиного
Твого первістка
Твого сокола.
І тепер усі твої думки
Розтеклися сльозами промоклими.
І відтоді усі дні
Не живуться
Мелькають приблудами.
Ти у списку матерів
Усіх двохсотих,
Які є напівзабутими.
Твоє материнське щастя
Розбилося в один день
Об труну.
Твого первістка,
Твого сокола,
Якого забрали на цю кляту війну…