
Про назву. Назва мені сподобалася своєю загадковістю. А імя Маргарита у моєму житті займає особливе місце, тому вирішила, що не купити цю книгу я просто не можу. Купила :)
Про обкладинку. Після того, як я доторкнулася до обкладинки цієї книги, я почала думати про те, що все-таки книгу треба цінувати не за обкладинку :)…
Обкладинка мені не сподобалася, адже чимось нагадувала глянцевий папір журналів.
А як на мене, це не найкращий варіант для художньої літератури.
Аналогічна думка у мене склалася стосовно її дизайну…
Про зміст. Книга, як на мене, зашкалює фемінізмом… Хоча в деяких місцях мені було дуже приємно читати як би мали себе вести чоловіки з жінками :). А ще книга, в принципі, досить позитивна – тут є і робота соціологів у польових умовах, і політики трохи, й історія, і загальні людські проблеми, і складність сімейних відносин для жінки, у якої є троє дітей…
Проте, в силу того, що це враження від книги про Марго я пишу через місяць після прочитання, то напишу те, що справді запам’яталося і сподобалося:
- як Марго змінила своє життя, одного ранку одягнувши китайський халатик, здивувала цим усіх своїх чоловіків;
- як плутаються інколи сни із реальністю і будь-яка фраза, сказана кимось випадково, викликає панічну думку: «А звідки їм про ЦЕ відомо?»;
- історія із хворобою одного із синів Марго – Андрійка і моменти справжньої чоловічості у чоловіків;
- як Марго була вагітна і її коханий готував їй вечерю :)
- перебування у Львові та щоразу білі скатертини на столі старого маєтку;
- як королева Марго віддавала свою владу та йшла з трону;
- як коханий Марго рубав дрова :).
Водночас, не сподобалося:
- перші дві сторінки твору. Ледве витримала… думала, що відкладу читання назавжди;
- імя Андирбер (так звали коханого Марго);
- замурований чоловік у стіні;
- гроші від нечистого;
- незрозумілі походи цілого трудового колективу з шести осіб у паралельний світ;
- відносини Леськи і шефа.
Але і плюси, і мінуси – це лише деякі моменти, які дійсно врізалися у пам’ять. Коли я читала цю книгу, їх було більше…
На завершення скажу, що Марина Гримич має нестандартне бачення світу.
Проте її бачення світу і моє бачення світу трохи відрізняється (не зважаючи на те, що ми обидві – Марини :)…
Про призначення. Я думаю, що цей твір варто прочитати всього лиш трьом категоріям людей:
- Повністю – феміністкам.
- Частково – любителям історії.
- Сторінково – чоловікам, які хочуть, щоб їх жінки відчули себе королевами…
Моя оцінка. За стобальною шкалою – 90