Категорії
щоденник

Марина Гримич. Ти чуєш, Марго?

Цікавий твір Марини Гримич "Ти чуєш, Марго?" чекаємо наступних
Приблизно так виглядає обкладинка книги Марини Гримич “Ти чуєш, Марго?”

Про назву. Назва мені сподобалася своєю загадковістю. А імя Маргарита у моєму житті займає особливе місце, тому вирішила, що не купити цю книгу я просто не можу. Купила :)

Про обкладинку. Після того, як я доторкнулася до обкладинки цієї книги, я почала думати про те, що все-таки книгу треба цінувати не за обкладинку :)…
Обкладинка мені не сподобалася, адже чимось нагадувала глянцевий папір журналів.
А як на мене, це не найкращий варіант для художньої літератури.
Аналогічна думка у мене склалася стосовно її дизайну…

Про зміст. Книга, як на мене, зашкалює фемінізмом… Хоча в деяких місцях мені було дуже приємно читати як би мали себе вести чоловіки з жінками :). А ще книга, в принципі, досить позитивна – тут є і робота соціологів у польових умовах, і політики трохи, й історія, і загальні людські проблеми, і складність сімейних відносин для жінки, у якої є троє дітей…
Проте, в силу того, що це враження від книги про Марго я пишу через місяць після прочитання, то напишу те, що справді запам’яталося і сподобалося:

  • як Марго змінила своє життя, одного ранку одягнувши китайський халатик, здивувала цим усіх своїх чоловіків;
  • як плутаються інколи сни із реальністю і будь-яка фраза, сказана кимось випадково, викликає панічну думку: «А звідки їм про ЦЕ відомо?»;
  • історія із хворобою одного із синів Марго – Андрійка і моменти справжньої чоловічості у чоловіків;
  • як Марго була вагітна і її коханий готував їй вечерю :)
  • перебування у Львові та щоразу білі скатертини на столі старого маєтку;
  • як королева Марго віддавала свою владу та йшла з трону;
  • як коханий Марго рубав дрова :).

Водночас, не сподобалося:

  • перші дві сторінки твору. Ледве витримала… думала, що відкладу читання назавжди;
  • імя Андирбер (так звали коханого Марго);
  • замурований чоловік у стіні;
  • гроші від нечистого;
  • незрозумілі походи цілого трудового колективу з шести осіб у паралельний світ;
  • відносини Леськи і шефа.

Але і плюси, і мінуси – це лише деякі моменти, які дійсно врізалися у пам’ять. Коли я читала цю книгу, їх було більше…

На завершення скажу, що Марина Гримич має нестандартне бачення світу.
Проте її бачення світу і моє бачення світу трохи відрізняється (не зважаючи на те, що ми обидві – Марини :)…

Про призначення. Я думаю, що цей твір варто прочитати всього лиш трьом категоріям людей:

  1. Повністю – феміністкам.
  2. Частково – любителям історії.
  3. Сторінково – чоловікам, які хочуть, щоб їх жінки відчули себе королевами

Моя оцінка. За стобальною шкалою – 90

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *