
Цей вірш не претендує на серця і похвали, загальне розуміння і схвалення. Вірш не для масового читача.
Одна хвилина думок. А точніше планів. Хоча, ні – роздумів.
Послідовність слів, що час від часу мене турбують, не даючи потонути у буденному. Фрагментарнo.
У мене уже є схожий дивний вірш про штори. Тепер буде ще й про стіни.
А що там буде потім?
Напишем на звороті
Напевне, фотографій
А може навіть книг
І те, що буде далі –
Далекі магістралі
Або сусідні стіни…
Хоч краще вже без них –
Без зайвих обіцянок
І завтра буде ранок,
Який ніщо не змінить
Проте, й не поверне
Життя в колишнє русло
Навряд чи вже відпустять
Тебе сміливі мрії
Хоч може ще й мине
Два дні. Або три роки
І буде слово «спокій»
Хотілося? Отримай.
Але одна з умов:
Що ти свободу втратиш,
Натомість будуть стіни.
Хоча…Напевне, варто
Була б лише любов.
2011, лютий
4 коментарі “Майбутнім стінам”
була б лише любов, а стіни…стіни можна і валити) захоплює… протe свободу не віддати, це надто важливо…
описана мною свобода – це те, що у наших головах. Точніше, думках і вчинках… ступінь можливої радикальності поведінки.
Звісно, свобода буде. Але уже не така… інший рівень, так би мовити :)
Одна хвилина думок…
читаю не один раз.
дякую, Костя :)
я рада, що ти відчув фрагменти цього вірша і моїх думок…