
Про назву. Назва книжки в усіх моїх знайомих викликає посмішку. Не знаю що стало причиною такого масового явища, проте воно існує і не знаю навіть що з ним робити. Проте я рада, що згадка про село викликає такі позитивні емоції у нашого народу :)
Про обкладинку. Після обкладинки книжки “Молоко з кров’ю”, можна сказати, я вже звикла до оголених жіночих тіл :). Чекаю наступних творів. Але зізнаюся: мені аж страшно уявити що там може бути зображено… :)
Про зміст
Даний твір отримав другу премію на “Коронації Слова” у позаминулому році (тобто у 2007 році). Я повністю згодна з суддями.
Адже твір, в принципі, хороший, проте – не так, щоб аж дух перехоплювало. Книга про молоко з гемоглобіном мені більше сподобалася :)
Та і, якщо глянути по суті, то перша сцена у саду всіх шокує. Ні, ну всі ми люди читані-перечитані. Проте, щоб отак відразу і на десятій сторінці про нестандартні форми сексу…
Та ще й з неповнолітньою…
Дуже пахне однією із статей Кримінального кодексу України про розбещення.
А отой шок, який переживає читач, коли на очі потрапляють сторінки про Сашка і Сергія, які вирішили стати крутішими за всяких там Рокко Сіффреді… Від такого повороту подій відійти непросто.
Та і взагалі – книга реально показує життя у селі. І вулицю Леніна, яка є у кожному селі України, і, покинутий комбайн, і дітей, які за п’ять кілометрів ходять до школи.
Так що, оратори, давайте і далі розповідати про те, що ми уже в Європі, а ви, поети пишіть, про квітучу Україну. Папір все стерпить.
Радує тільки те, що закінчується по-доброму: із натяками на правду і реалістичність.
Проте, навіть після прочитання цього твору мене мучить питання – куди поділися собачки баби Килини, яким в книзі приділяється декілька абзаців уваги… Але як тільки згадую це питання, то відразу себе заспокоюю, що то місце для фантазій читача :)
Про призначення
Рекомендується тим, кого вже важко чимось здивувати в літературі. Не рекомендується любителям класики і душезаспокійливих творів.
Моя оцінка: за стобальною шкалою – 85