Категорії
вірші про життя вірші про осінь мої вірші

Листопадовий вірш

Листопад не приходить неочікувано. Він завершує тріо осінніх місяців і, коли діло доходить до листопада, то холоди, дерева без листя і сірі краєвиди уже стають нормою…

Пожовклі в листі бруківки і асфальти.
Дерева втомлені
Між паркових одинаків.
І дні гортаються немов газетні шпальти.
У круговертях фотографій, заголовків, слів.

Ідемо всі по вулицях і справах.
Шукаючи частіш за все утіх,
І кольорів оцих вологих
І яскравих
Не помічаємо
Під площиною власних ніг.

Якось морозно.
Хоча наче ще зарано.
Зима непрохано, але бере своє.
І запах міста листопадовий і пряний.
Їй по-сестринськи осінь в спадок віддає.


Літературний аналіз вірша “Листопадовий вірш” Марини Кузьменко про осінь як перехідний етап між плинністю часу і наближенням зими”

Тематика

Головна тема вірша “Листопадовий вірш” — це зміна пір року, зокрема момент переходу від осені до зими, коли осінь поступово поступається місцем холодній і стриманій зимі. Лірична героїня зображує осінню атмосферу міста, наповнену кольорами, ароматами та певною відчуженістю. Цей перехідний період сприймається як щось неминуче і водночас підсвідомо відчутне, але не завжди помітне в суєті буденності.

Ідейний зміст

Ідея вірша “Листопадовий вірш” полягає в заклику до усвідомлення і споглядання моментів, які оточують нас щодня, але часто залишаються поза увагою через буденні справи і рутину. Лірична героїня звертає увагу на красу осені, яка, попри холод і наближення зими, зберігає особливий шарм і дарує місту запахи та кольори. Цей вірш показує, як важливо цінувати миті та помічати природні зміни, що нагадують про плинність часу.

Образи та символи

  • Пожовкле листя на бруківці: символ завершення циклу життя рослин і початку нового етапу — приходу зими. Це також нагадування про крихкість і скороминущість краси.
  • Газетні шпальти: метафора плину часу і потоку інформації, який оточує нас, але, як і дні, часто сприймається поверхнево, швидко забуваючись.
  • Морозне повітря: передчуття зими, яке символізує перехід до холодної пори року, неминучість змін у природі.
  • Запах міста листопадовий і пряний: цей аромат осені стає символом завершення осіннього сезону, як своєрідний “спадок” для зими, що невідворотно наближається.

Мотиви

  • Мотив осіннього прощання: зображення втомленої осені, що передає свої права зимі.
  • Мотив плинності часу: дні, які “гортаються, немов газетні шпальти”, показують швидкоплинність буденності, яка легко залишається поза увагою.
  • Мотив міської осінньої краси: передає атмосферу осені в місті, насичену відтінками і запахами, які створюють особливий настрій.
  • Мотив буденної байдужості: люди проходять містом, не помічаючи кольорів та змін природи, що демонструє віддаленість від оточення.

Стилістичні засоби

  1. Метафори: “дні гортаються немов газетні шпальти” — підкреслює швидкоплинність часу, поверховість і буденність, з якою сприймаються дні.
  2. Епітети: “пожовкле листя”, “втомлені дерева”, “листопадовий і пряний” — передають атмосферу осіннього міста, кольорову палітру і теплі аромати, що асоціюються з осінню.
  3. Персоніфікація: “Зима… бере своє”, “осінь… віддає” — уособлення сезонів підкреслює їхню співпрацю і неминучість змін.
  4. Анафора і паралелізм: повтори у “шукаючи… не помічаємо” підсилюють відчуття рутинності буднів і вказують на те, що люди зазвичай не звертають уваги на деталі.
  5. Контраст: між барвистою, живою осінню і наближенням холодної зими, що додає меланхолійного настрою віршу.

Композиційна структура

Вірш “Листопадовий вірш” побудований як опис моменту спостереження за зміною сезонів і реакцією міста на осінь, що відходить. Спочатку йдеться про осінні вуличні пейзажі, пожовкле листя і “втомлені дерева”. Потім у тексті з’являється елемент протиставлення, коли холодний подих зими стає все помітнішим. Завершується вірш фразою, де осінь “віддає” свій спадок зимі, що підкреслює змінність і циклічність природи.

Висновок

Цей вірш відображає настрій осені, яка перебуває на межі зими. Авторка передає атмосферу міського пейзажу, переповненого осінніми відтінками, вологістю і прохолодним передчуттям холоду. Лірична героїня наголошує на цінності миті, в якій люди, на жаль, занадто зайняті буденними справами, щоб помітити красу навколо. У такий спосіб вірш пробуджує у читача усвідомлення важливості моменту, спонукаючи звернути увагу на красу повсякдення.


Погляд Мері

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *