Лише до безтями

Хочеться намалювати.
Або хоча б розповісти.
Можна у межах кімнати.
Чи десь далеко за містом.

Варто лише подивитись.
Хоч важливіше – побачить.
Крізь біло-лагідний ситець
Серце і рідне, й гаряче.

Слухай, нам треба почути
Правду, заховану в тиші.
Хочу до болі у грудях,
Щоб народилися вірші.

Або хоча би картини.
Бачиш, взаємність важлива
Ти все ще віриш у стіни?
Ні, їх нема.
Вір у диво.

Справжність – вона непідробна.
І в почуттях все так само.
Знай, я на інше не згодна.
Лише до безтями…

---

Літературний аналіз вірша про глибину почуттів і справжність “Лише до безтями” Марини Кузьменко

Тема та ідея

Вірш “Лише до безтями” розкриває тему щирості почуттів, глибокого емоційного зв’язку між людьми та прагнення справжності. Авторка передає необхідність бачити та відчувати не лише зовнішні прояви любові, а й її внутрішню сутність.

Основна ідея твору – любов і творчість є проявами справжнього, а будь-які стіни чи межі між людьми – умовні. Кохання або мистецтво існують лише тоді, коли вони переживаються повністю, без фальші та компромісів.

---

Композиція та структура

Вірш складається з чотирьох строф, які поступово розкривають емоційний стан ліричної героїні:

1. Пошук способу виразити почуття (“Хочеться намалювати. Або хоча б розповісти.”)
2. Глибина сприйняття кохання (“Варто лише подивитись. Хоч важливіше – побачить.”)
3. Необхідність почути правду та перетворити її на творчість (“Хочу до болі у грудях, щоб народилися вірші.”)
4. Заперечення обмежень і стін, віра у справжність почуттів (“Ти все ще віриш у стіни? Ні, їх нема. Вір у диво.”)

Кульмінацією є останній рядок, де підкреслюється, що справжнє кохання можливе лише тоді, коли воно повне, безкомпромісне – “Лише до безтями…”

---

Художні засоби

1. Метафори та символи
   • “Крізь біло-лагідний ситець серце і рідне, й гаряче.” – символ ніжності й тепла, що асоціюється з домашнім затишком.
   • “Правду, заховану в тиші.” – натяк на справжні почуття, які не завжди можна висловити словами.
   • “Ти все ще віриш у стіни? Ні, їх нема. Вір у диво.” – символ руйнування внутрішніх бар’єрів, що заважають справжній любові.
2. Антитези
   • “Варто лише подивитись. Хоч важливіше – побачить.” – протиставлення поверхневого сприйняття і глибокого розуміння.
   • “Слухай, нам треба почути.” – акцент на різниці між фізичним слуханням і справжнім усвідомленням почутого.
3. Анафора та повтори
   • “Або хоча би картини. Бачиш, взаємність важлива.” – повтори наголошують на важливості мистецтва як способу вираження почуттів.
   • “Лише до безтями…” – ключова фраза, що підкреслює глибину і безумовність любові.
4. Риторичні питання
   • “Ти все ще віриш у стіни?” – виклик сумнівам у тому, що існують межі між людьми, які по-справжньому люблять.

---

Настрій та емоційне забарвлення

Настрій вірша інтимний, натхненний і пристрасний. Авторка прагне передати відчуття справжньої любові, яка виходить за межі слів і логіки, існуючи як творчість, як мистецтво, як безмежне почуття.

---

Головний мотив

Центральний мотив – кохання як глибоке переживання, що не знає меж і не терпить фальші. Авторка проводить паралелі між любов’ю та мистецтвом, адже обидва явища є проявом найщиріших емоцій.

---

Висновок

Вірш “Лише до безтями” Марини Кузьменко – це поезія про кохання, що не терпить обмежень та умовностей. Поетеса майстерно передає, що справжні почуття – це не тільки слова чи жести, а глибокий зв’язок, який розчиняється у взаємності.

Це твір про віру у кохання, яке не знає стін і перешкод, про необхідність відчувати “лише до безтями”, не задовольняючись меншою віддачею.

---

Погляд Мері

• Youtube
• TikTok
• Instagram
• Facebook
• Телеграм