Категорії
вірші про місто вірші про Україну мої вірші

Львівський вірш

Усіх віршів світу мало, щоб висловити усе, що я думаю про Львів 🤍

У Львові залишилось зовсім трохи.
Трохи нікому не відомої мене.
І от тепер, крізь швидкоплинні роки
Аж сниться те зелене й кам’яне
І віруюче місто особливе.

Я залишалась пити каву біля площ
Тоді йшла парком, затуляючись від зливи.
Хоча то був всього лиш львівський дощ.

І я дивилася на нефарбоване і давнє
Полотнище із лише львівських стін.
Дивилась з Ратуші…
Дивилась із кав’ярні…
Бувало, що на декілька годин
Я йшла углиб, де вулиць перехрестя
Або сідала у трамвай, що йде кудись,
Щоб бути там без зайвих слів і жестів…
Туди, де повно лише львівських місць.

І залишалася.
На мить, а може й більше,
Ішла на голос, а точніше на мотив
Спасибі за тумани і за вірші.
Я назавжди з тобою, милий Львів.


Літературний аналіз вірша “Львівський вірш” Марини Кузьменко про любов до Львова

Тематика

Головна тема вірша — це любов до міста Львова, його неповторної атмосфери, архітектури, історії та емоційного впливу на ліричну героїню. Авторка зображує Львів як місто, яке стає частиною її внутрішнього світу, місцем натхнення і спогадів.

Ідейний зміст

Ідея вірша полягає у вираженні вдячності Львову за його унікальність і духовний вплив. Авторка підкреслює, що Львів не лише зберігає свою історію, але й наповнює життя відвідувачів і мешканців творчим натхненням і емоційною близькістю.

Образи та символи

  • “Зелене й кам’яне”: символізує природну красу і старовинну архітектуру Львова, яка зберігає дух минулого.
  • “Нефарбоване і давнє полотнище”: метафора, яка акцентує увагу на історичності міста, його автентичності та незмінності.
  • “Ратуша”, “кав’ярні”, “трамвай”: символи характерних львівських місць, які створюють атмосферу міста і зберігають його душу.
  • “Львівський дощ”: символ мінливості і романтики міста, яке залишається таким, яким його люблять навіть у непогоду.
  • “Тумани і вірші”: символ натхнення, яке Львів дарує своїм відвідувачам і мешканцям.

Мотиви

  • Мотив пам’яті і ностальгії: авторка згадує моменти, проведені у Львові, і висловлює бажання знову бути частиною цього унікального міста.
  • Мотив творчості і натхнення: Львів стає джерелом емоцій, які пробуджують бажання створювати, писати вірші і розмірковувати.
  • Мотив єдності з містом: авторка підкреслює, що навіть на відстані Львів залишається частиною її життя і внутрішнього світу.

Стилістичні засоби

  1. Епітети:
  • “швидкоплинні роки”, “вірююче місто” — підкреслюють часовий і духовний вимір міста.
  • “львівський дощ”, “давнє полотнище” — додають яскравості і глибини описам міста.
  1. Метафори:
  • “Полотнище із лише львівських стін” — уособлює неповторність міської архітектури.
  • “Ішла на голос, а точніше на мотив” — відображає інтуїтивний зв’язок із містом.
  1. Контраст:
  • Між “на мить, а може й більше” — підкреслює суперечливість у сприйнятті часу, проведеного у Львові.
  1. Риторичні твердження:
  • “Спасибі за тумани і за вірші” — виражає вдячність місту за його вплив на душу ліричної героїні.
  1. Ритм і рима: створюють плавність і мелодійність тексту, що відповідає спокійній і натхненній атмосфері міста.

Композиційна структура

Вірш побудований як спогад і роздуми про особистий зв’язок із Львовом. Починаючи з ностальгічних нот про минулі враження, авторка поступово переносить читача у серце міста, описуючи його вулиці, площі, атмосферу і дощі. Завершується вірш визнанням вічної любові до Львова.

Висновок

“Львівський вірш” Марини Кузьменко — це емоційний і ностальгічний твір, який оспівує красу, дух і натхнення, що дарує Львів. Авторка зображує місто як місце, яке залишає глибокий слід у душі своїх відвідувачів, наголошуючи на його історичній і культурній унікальності. Вірш підкреслює значення простих моментів, які перетворюються на незабутні спогади, і любов до міста, що не згасає з часом.


Погляд Мері

6 коментарів “Львівський вірш”

ммм так чутєво дуже гарно…)

Дякую :). Я справді писала ці з любов*ю до Львова :)
А воно ж знаєте самі – коли щось або когось любиш, то навіть найпростіші слова є яскравими…

Uzhe, nazhal’,bagato rokiv ya daleko vid ridnogo mista, ale ci ryadochky vashogo virsha duzhe vluchno peredaly atmosferu Lvova, dyakuyu Vam!

Я рада, що Вам стало тепліше від мого вірша. Дякую, Helena!

V odnoklasnykax e sgrupa lvivyan(місто Львів – город Львовhttp://www.odnoklassniki.ru/misto.lviv), yakym duzhe spodobavsya vash virsh,yakogo ya perenesla tudy , maete bagato “klasiv”.

Helena, дякую Вам! Доведеться тепер втікати з Facebook і долучатися до Однокласників :). Я не знала навіть, що там є групи! До львівської хочу долучитися.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *