Були ночі, коли не спалося. Зазвичай то зі мною ставалося у поїздках до якихось інших міст. Коли є розуміння того, що це місто є твоїм лише на кілька днів, то виправданням завжди слугували слова “вдома відісплюся”. Хотілося набутися і надихатися.
Так я зустрічала нічні краєвиди великих річок і веж, неочікувані снігопади над омріяними столицями, рожево-тихі сходи сонця над скромними озерами і ставками міждержавного масштабу.
Я їм писала вірші. Колись із тих віршів буде збірка. А зараз – оці мої лавандові вогні нічних неспань.
Хочеться почитати щось схоже? Думаю, ось це має сподобатися ;)
Бачила медуз
Насправді це – калюжа
Щоб стіна не була надто білою…
Заходьте, відчинено ;)
Мозаїчна пара
Loading ...