Йде дощ,
Треба дивитися у даль.
Під час дощу
Треба подумати про маму.
Дощу невидима
Краплинчаста вуаль
Штовхає до думок.
Хто поряд з нами
І до всіх тих, кого уже нема.
Йде дощ.
Я відкладу усе на потім.
Під час дощу
Чомусь рука немов сама
Виводить строфи віршів на звороті.
Так підсвідомо.
І без дозволу думки
Зявились у душі у мене вперше.
Йде дощ.
Треба дивитися у даль.
Після дощу (так кажуть) стане легше.
Літературний аналіз вірша “Йде дощ” Марини Кузьменко про дощ як момент для роздумів і творчості
Тематика
Головна тема вірша “Йде дощ” — це медитативні роздуми під час дощу, який спонукає ліричну героїню до глибоких рефлексій про близьких людей, минуле і силу спогадів. Дощ стає не просто природним явищем, а моментом для роздумів, який приносить з собою спокій і легку меланхолію, спонукаючи до творчості і самозаглиблення.
Ідейний зміст
Ідея вірша “Йде дощ” полягає в тому, що дощові моменти дарують нам можливість зупинитися, подумати про важливі речі і, можливо, навіть знайти певне полегшення від життєвих тривог. Лірична героїня розуміє, що дощ — це своєрідна пауза у метушні, яка дозволяє замислитися про дорогих людей, навіть тих, кого вже немає поруч. У цей час думки стають особливо глибокими, а рука мимоволі виводить слова віршів, які народжуються без будь-якого попереднього планування.
Образи та символи
- Дощ: символ очищення, спокою і роздумів. Він створює атмосферу, що сприяє зануренню у власні думки, і приносить із собою надію на полегшення після його завершення.
- Краплинчаста вуаль: символ певного заслону, який відокремлює ліричну героїню від світу, надаючи їй простір для самозаглиблення і рефлексій.
- Думки про маму: символ турботи, любові і близькості, яка залишається важливою навіть у моменти роздумів і самотності.
- Строфи віршів на звороті: символ творчості, яка спонтанно народжується у душі героїні під впливом дощової атмосфери.
Мотиви
- Мотив дощу як моменту зупинки: дощ дарує можливість зупинитися, відкласти усі справи і просто побути наодинці зі своїми думками.
- Мотив спогадів і зв’язку з близькими: у дощову погоду лірична героїня думає про маму і про тих, кого вже немає, підкреслюючи важливість пам’яті та любові.
- Мотив творчого натхнення: дощ надихає героїню на написання віршів, які з’являються мимоволі, ніби підказані самою природою.
- Мотив надії на полегшення: вірш завершується сподіванням, що після дощу стане легше, що символізує надію на поліпшення емоційного стану.
Стилістичні засоби
- Епітети: “невидима краплинчаста вуаль” — створює атмосферу загадковості і ніжності, підкреслюючи делікатність дощових крапель.
- Метафори: “дощ штовхає до думок” — передає ідею, що дощ може змусити нас замислитися над важливими речами.
- Повтори: “Йде дощ” — підсилює настрій вірша і нагадує про головний образ, який впливає на думки і почуття героїні.
- Персоніфікація: “рука немов сама виводить строфи” — рука стає живою, наче вона сама пише вірші, підкреслюючи спонтанність творчого процесу.
- Антитеза: контраст між тяжкістю роздумів під час дощу і обіцянкою полегшення після нього створює надію і віру у зміну на краще.
Композиційна структура
Вірш має медитативну композицію, де кожна строфа передає поступове занурення ліричної героїні у власні думки і почуття під час дощу. Початок задає атмосферу дощової тиші і роздумів, середина описує спонтанне виникнення творчих поривів, а завершення дарує сподівання на полегшення після дощу. Така композиція створює відчуття цілісного і гармонійного завершення.
Висновок
Вірш “Йде дощ” Марини Кузьменко сповнений глибоких роздумів і ніжної меланхолії. Авторка майстерно передає, як дощ може впливати на наш настрій і викликати спогади про близьких людей, надихаючи на творчість і самозаглиблення. Вірш спонукає задуматися про важливість зупинок у нашому житті, які дозволяють нам відчути, обміркувати і знайти надію на полегшення після пережитих труднощів.
2 коментарі “Йде дощ”
Дуже зворушливо…
Дякую Вам, Іро!