Ідучи сьогодні по вулиці, я згадала, що я ж у цьому місяці святкую річницю своєї поетичної творчості. Навіть не так… РІЧНИЦЮ СВОЄЇ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ :).
Останнє речення – це не автоповторення, це просто я собі вирішила зробити приємно :). Ну, самі розумієте – самолюбність, егоцентризм та інші подібні речі беруть своє :). Великими буквами видніше.
А ще для глибшого розуміння треба написати кілька рядків, з чого все почалося…
Мені було дев’ять років.
Хоча, коли Ви прочитаєте цей вірш, Ви автоматично зрозумієте, що доросла і життєво-досвідчена тітонька таких рядків точно б не написала :). Отже…
Вірш про весну
Весною все-все ожива
І мурашки, і трава.
Ми з тобою йдемо в ліс
Не впізнати ряд беріз:
Одягли сержки,
Розпустили коси,
І стоять красуні
Білокорі й босі.
По росі весняній
Хочуть походити,
Щоб красу цю дивну
Ніколи не згубити.
Зелень світ весь підкорила
І в блакитній вишині
Хмарки й сонце, мов на крилах
Усміхаються весні :).
Але, якщо бути більш точною, то останнього смайлика в оригінальній версії цього твору не було :).
Ліс, якому я написала цей вірш, знаходиться ось тут: https://g.co/kgs/j38UEYQ
Літературний аналіз дитячого вірша про весну Марини Кузьменко
Тема та ідея
“Вірш про весну”, написаний Марини Кузьменко у 10-річному віці, відображає дитяче захоплення весняним пробудженням природи. Авторка звертає увагу на деталі оновлення довкілля, передаючи його через яскраві та образні метафори.
Основна ідея – весна не просто змінює природу, вона приносить радість, красу і життя всьому навколо. Поетеса наголошує на чарівності змін, які приходять разом із весною, та сприймає їх як щось казкове і тендітне, що потрібно берегти.
Композиція та структура
Вірш побудований у формі спостереження за весняним пробудженням:
- Загальний опис весняного відродження природи (“Весною все-все ожива”)
- Зображення весняного лісу та змін, що відбулися з березами (“Одягли сережки, розпустили коси…”)
- Уособлення природи, що відчуває радість від приходу весни (“По росі весняній хочуть походити”)
Завершення вірша на слові “Зелень” натякає на продовження весняного оновлення, ніби авторка ще не встигла завершити свої думки.
Художні засоби
- Метафори та уособлення
- “Весною все-все ожива.” – весна як пробудження всього живого.
- “Одягли сережки, розпустили коси.” – берези уподібнюються дівчатам, що прикрашаються.
- “І стоять красуні білокорі й босі.” – персоніфікація дерев, що додає їм витонченості та легкості.
- “По росі весняній хочуть походити.” – натяк на легку гру природи, що насолоджується змінами.
- Епітети
- “Білокорі й босі” – підкреслює ніжність і природну чистоту беріз.
- “Красу цю дивну” – наголошує на захопленні природою.
- Повтори та алітерація
- “Весною все-все ожива.” – підсилює відчуття пробудження.
- “Беріз – сережки – коси” – зв’язок між елементами образу берези створює милозвучність.
Настрій та емоційне забарвлення
Настрій вірша радісний, зачарований, захоплений природою. У ньому немає філософських роздумів, лише чиста дитяча радість від весняного дива.
Головний мотив
Центральний мотив – пробудження весни як чарівного процесу, який наповнює природу і людей натхненням та красою.
Висновок
“Вірш про весну”, написаний Марини Кузьменко у 10-річному віці, є яскравим прикладом раннього поетичного таланту. Авторка вже тоді вміла використовувати уособлення, метафори та милозвучність, що створює атмосферу весняної легкості та радості.
Твір передає щиру дитячу радість від змін у природі, підкреслюючи гармонію між людиною та весняним світом. Це поезія, яка відображає безпосереднє сприйняття краси весни та бажання її зберегти. 🌿💚