0

Другу

Прости мне, небо, я сегодня не одна ;)

Прости мне, небо, я сегодня не одна ;)

В продолжение стиха “Летнее

Мы рассекали по небу бесследно,
Не оставляя белых полос.
Ветер запутывался в листьях деревьев
И в прядях волос.

Мы мечтали и громко смеялись
От масштабов и возможных побед
Я хотела выше.
Ты – дальше.
И, конечно же, я помню,
Во что ты был одет.

Полет сдувал всю пыль с наших крыльев.
Мы смотрели вниз и твердили: пусть говорят.
Мне до сих пор нравится твоя улыбка.
А тебе – мой взгляд.

14.11.2017

Хочеться почитати щось схоже? Думаю, ось це має сподобатися ;)


Осиротіле завтра
З душею метелика
Убили дзвонаря
Фарбуй його всього
Твій королівський пацюк

Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

2 Comments

  1. Я теж пишу вірші та пісні. Думаю, що колись люди почнуть відкривати в собі таланти!!!

  2. Дякую, Анжело! Справді так. У кожного з нас є свої таланти, які ми, за рутиною та нестачею часу, зовсім рідко відкриваємо світу. Ваш приклад є хорошим для наслідування. Якщо хочеться писати – треба це робити. Якщо хочеться співати – треба теж цьому знаходити час. Бо звичайність та буденність не надихає. А от творчість – так :).
    Успіхів Вам, Анжело!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *