
Потім я думав, що життя і складається з таких речей, з цих умілих, пристрасних рухів старших жінок, які робили нас дорослими, навчали, як могли, любові, аби у нас, пацанів зі спального району, не склалось враження, що в житті є місце лише для боротьби та помсти… навряд чи більшість із нас це розуміли, користуючись їх відданістю, такі речі в більшості випадків сприймаються легко і забуваються швидко, ніхто не надає особливого значення стосункам із жінками, всіх захоплюють стосунки із життям і смертю, ніхто не знає, що жінки – це і є життя і смерть.
Сергій Жадан. Ворошиловград – Харків, Фоліо, 2010 – с. 294