Дощило темними дощами.
Холодним вітром крило світ.
А я дивилась до безтями
На далі чорний оксамит.
Не видно обріїв.
Простори.
Горіли вікна.
І мости
здавалось поєднають скоро…
Хоч ні.
Пробач.
Або прости.
Або забудь.
Чи просто зникни.
У темряві серед дощу
До несподіванок я звикла.
Ти знаєш – звісно, що прощу.
Єдине: в душу не просися.
Тобі там місця вже нема.
Дощило на багряне листя,
І наливало аж сповна.
А я дивилася навколо
Світ холодом дихнув мені.
Замість прощай,
Кажу – ніколи.
Минуле.
Вітер.
Дощ.
Вогні…
ЗІ: Після цього вірша я ще раз переконалася у правдивості слів Галини Вдовиченко про письменників…
Літературний аналіз вірша “Дощило” Марини Кузьменко про осінній дощ як символ прощання і внутрішньої боротьби
Тематика
Тема вірша — переживання прощання та емоційної розлуки, описані через образи осіннього дощу та холодного вітру. Лірична героїня спостерігає за навколишнім світом, зануреним у темряву і холод дощу, і водночас осмислює власні почуття, пов’язані з відпусканням минулого і закриттям серця для того, що вже не є частиною її життя. Вірш створює атмосферу внутрішньої боротьби та прийняття незворотних змін.
Ідейний зміст
Ідея вірша полягає в усвідомленні того, що деякі почуття та люди повинні залишитися в минулому, навіть якщо це важко прийняти. Лірична героїня, оточена темним, холодним пейзажем осені, використовує ці образи як метафори для свого внутрішнього стану. Хоч вона й звикла до несподіванок і готова прощати, її серце більше не відкрите для того, що завдало болю. Вона підсумовує свій стан рішенням не впускати минуле назад у своє життя.
Образи та символи
- Темні дощі: символізують сум, розчарування та емоційне охолодження. Дощ у вірші є не просто явищем природи, а проявом внутрішнього стану героїні, що відчуває глибокий смуток.
- Чорний оксамит далей: уособлення безмежної темряви і невідомості, яка оточує героїню. Це образ невизначеності і страху перед майбутнім.
- Мости: символ надії на об’єднання чи примирення, яке, однак, не відбувається. Вони уособлюють зв’язок між минулим і теперішнім, який неможливо відновити.
- Багряне листя: символ завершення, осені життя, і втрати колишньої яскравості. Це підкреслює, що відносини чи почуття пройшли свій цикл і повинні залишитися в минулому.
- Вогні: символи тепла і надії, які контрастують із холодом і темрявою навколо. Вони нагадують про те, що навіть у темряві завжди є світло, яке вказує на новий шлях.
Мотиви
- Мотив прощання: героїня прощається з минулим, усвідомлюючи, що більше не може тримати старі почуття в серці.
- Мотив емоційного захисту: рішення не пускати когось у свою душу підкреслює, як важливо захищати себе від болю і зберігати внутрішній спокій.
- Мотив внутрішньої сили: героїня звикла до несподіванок і болю, і, попри все, готова прощати, але не дозволяє іншим завдавати їй болю знову.
- Мотив змін і плинності: осінній дощ і холодний вітер символізують зміни, які неможливо зупинити, і нагадують, що все проходить.
Стилістичні засоби
- Епітети: “темні дощі”, “чорний оксамит”, “багряне листя” — підсилюють атмосферу смутку і втрати, додають глибини образам.
- Метафори: “холодним вітром крило світ” — передає відчуття охолодження і відчуження, яке оточує героїню.
- Персоніфікація: “світ холодом дихнув мені” — підкреслює, як навколишня природа ніби реагує на емоційний стан героїні.
- Антитеза: “Замість прощай, кажу — ніколи” — підкреслює рішучість героїні більше не впускати минуле в своє життя.
- Риторичні звертання: “Пробач. Або прости. Або забудь” — додають емоційної напруженості і передають внутрішню боротьбу героїні.
Композиційна структура
Вірш має чітку емоційну лінію: він починається з опису дощу і темряви, що оточують героїню, переходить до її роздумів про минуле і завершується рішучим рішенням залишити минуле позаду. Композиція передає зміну внутрішнього стану героїні від смутку і роздумів до усвідомлення і прийняття неминучих змін.
Висновок
Вірш “Дощило” передає атмосферу смутку, викликану прощанням з минулим, і внутрішню боротьбу ліричної героїні, яка намагається захистити себе від болю. Осінній дощ стає символом очищення, завершення і нового початку, а рішення героїні не впускати старі почуття в серце свідчить про її внутрішню силу і готовність рухатися далі. Авторка майстерно поєднує образи природи з емоційним станом героїні, створюючи глибокий і проникливий твір про прощання і прийняття змін.
4 коментарі “Дощило”
Чудесное описание красоты грустной осени и чувств, любви, которая “…еще, быть может, в душе моей угасла не совсем…”! Спасибо огромное за радость прочтения! Как всегда, – понятно и прекрасно…
:)
Просто дякую… за те, що зрозуміли, дивлячись із свого життя, багато того, про що я писала у цьому вірші.
Дуже і дуже чудовий вірш
Дякую, Nadia :)