Цієї березневої ночі також комусь не спиться.
Причини в усіх різні, але сну, ну ніяк нема…
От і я не сплю, бо п’ю зараз чай :).
Але не треба підозріло дивитися у мій бік, бо чай не є самоціллю.
П’ю чай, щоб запити гіркість дедлайну!
Ох, уже ці dead-lines.
Скільки чудових, але недоспаних ранків були зустріті завдяки ним :)?
А скільки кольорових снів було перенесено на інші ночі із-за оцих червоних дат календаря?
Не вдаючись у подробиці, відповім: багато.
Так, неймовірно багато…
Але ж по-інакшому – ніяк! Без смаку оцього нічного чаю не можна…
Точніше, звісно, можна планомірно, не спішачи. Одна справа на життя. В межах окресленого кола питань. Спати о десятій і законних вісім годин.
Проте… нецікаво. Сухо. Передбачувано.
Тобто, якість пережитих буднів не та. Яскравості б додати.
Тож краще вже з чаєм :).
Але оскільки моя березнева ніч хоч і довга, але не безмежна; а творити ще треба на декілька аркушів А4, тож ставлю крапку.
Піду робити собі ще одну чашку. Адже саме так – цієї ночі чай.
Готуватимусь зустрічати мій сьогоднішній схід сонця, який буде весняним і ясним :)
Хай навіть трохи недоспаним…
Головне тепер не забути перенести свої кольорові сни на іншу березневу дату :). А поки що – цієї ночі чай.
І трохи не про чай…
Я роблю коллаборації. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. Як порядна молода людина, маю Тік Ток :). А ще інстаграмлю вірші, коли на те є відповідний настрій. Додатково, я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло