Це була колишня їдальня, в якій, наскільки можна було зрозуміти, раніше харчувався персонал аеропорту.
Я уявив собі, як відважні пілоти, аси сільської авіації, повертаючись із небезпечних рейсів над неосяжним кукурудзяним океаном, залітали сюди, в тиху й затишну гавань, де на них чекали вірні механіки, мудрі диспетчери й теплий компот :).
Сергій Жадан. Ворошиловград – Харків, Фоліо, 2010 – с. 137