Щоденник колись називався “моє життєве”. Але потім я зрозуміла, що ці епізоди та емоції, які описані тут, є моїм надбанням кожного дня. З деяких думок я вже виросла, з інших – ніяк. Але завжди цікаво заглянути в цей щоденник і почитати свої думки з минулого.
Сьогодні одна подруга сказала мені дуже влучну, але нецензурну фразу, яка описує стан речей у багатьох сферах життя зараз. Приблизний переклад зводиться до “Нас б’ють, але ми кріпшаємо”.
Тож якщо у Вас теж все складно, читайте мої варіації на цю тему і… не здавайтеся :)
Мене забанили на Фейсбуці. Це при тому, що я взагалі там нічого не пишу 😂. І, якщо чесно, то мені зараз не так, щоб аж дуже смішно. Бо мене налякали, що видалять аккаунт.
Це не він. Це – ти.
Ти дозволяєш йому поводитися так з тобою.
Тому не варто шукати причин десь і в комусь.
Дивись глибше.
Дивись в себе.
Я була у вас вдома. У отому маленькому житловому просторі в центрі історичного Подолу, який завжди асоціювався у мене з тим, що квадратні метри нічого не вирішують.
Було б щастя.
Перший млинець спекла. Тобто, карусель запустила. І хіба ж то має значення, що лайкають мало :)? Головне, що деякі речі вивчила та ділюся ними трохи нижче.
Короткі підсумки мого поетичного мовчання в усіх соціальних мережах та на рідному сайті за останні чотири (!!!) роки:
Можна писати довгочити про НФТ (уже написано!), а можна написати самі справжні 11 таємниць про НФТ і мистецтво, а також їх взаємодію. Тобто, зібрати все саме соковите у темі НФТ, обсмоктати з усіх боків і потім… подарувати для натхнення читачкам і читачам, які вірять в НФТ так само, як вірю в ці токени я :)
Пам’ятаєте, я писала про свою збірку віршів “Хризантемне щастя“, яка нещодавно побачила світ? Так-от, то був лише початок. Тепер нароодилася ще й НФТ колекція віршів “Хризантемне Щастя”.
Отут, напевне, багато читачів трохи знітилося із-за абревіатури “НФТ”, яка не є поки що відомою для української літературної спільноти. Однак, я до цього підготувалася зазделегідь. Тож вмощуйтеся зручніше. Зараз буде лонг-рід (тобто, українською це, напевне, назветься “довгочит”) про НФТ. А також про те, як українська література та мистецтво можуть увійти у епоху свого відродження завдяки НФТ.
Збірка віршів “Хризантемне щастя” уже тут. Я про неї писала неодноразово. У занадто великі подробиці, правда, не вдавалася. Але, трохи інформації розповіла. І от сьогодні цей день настав. “Хризантемне щастя” мене ощасливило своїми кілограмами (у посилці) та сторінками (в кожній збірці віршів).
Уже розповідала Вам про своє маленьке хоббі – записувати читання моїх віршів у відеоблозі. От тепер черга дійшла до вірша для Тата. Нарешті з’явилася і ця поезія на Ютубі. Тому ласкаво прошу усіх слухати і… казати своєму Тату слова вдячності та поваги.
Я не змогла втриматися і тепер він є, мій Youtube канал “Погляд Мері”. Писати про нього тут – немає сенсу, бо його треба дивитися. На нього треба підписуватися. І, сподіваюся, що ним можна надихатися.