щоденник

Бачила медуз. Багато та ще й гарно підсвітлених, різнокольорових. Насправді, медузи – це прекрасно! Стоїш, дивишся на них і їх браунівський рух і така медузо-медитація може тривати аж до тих пір, поки наглядач залу з медузами не потурбує чемним словом про те, що вони уже закриваються ;).

Але я можу медитувати і при спогляданні інших цікавих явищ. Тож я сильно не засмутилася і вам цього теж рекомендую ;).

Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло 😊

Моя калюжа в Instagram ⇒

У світі сучасних фотошопів так мало місця для неідеальних зображень. Тому, коли бачу щось таке, створене природою на основі людського цементу і металевого каркасу – можу дивитися цілу вічність.
Так і з цією калюжею.
На днях також дивилася кліп групи АВВА про маму мію. І аж пожалкувала, що ми живемо в епоху сучасних фотошопів. Ось подивіться і самі все зрозумієте.

Стіна і все інше у моєму Instagram ⇒

Ідеш собі по місту. Там пофарбоване, там побілене. Там тріщина, там гвіздок. А он там штукатурка почала обсипатися.

У кожного будинка своя історія, свої секрети і свої яскравості. Як наприклад в оцього. Тому пройти повз нього, не освідчившись йому, я не змогла ;).

Насправді, це місце – без дверей взагалі. Тому відчиненість – це пожиттєвий статус усього цього десятка дверних отворів. Поряд з кожним з них можна розмістити табличку: “Тут могли бути двері” :).

Подивитися на те, що відчинено, в Instagram ⇒