Вірші про зиму не завжди холодні. Точніше, не так. Кожен вірш про зиму містить якісь душевні і теплі рядки. Бо я не з тих, хто боїться хурделиць. Та й вродилася я зимової пори.
Однак, я до останньої клітинки свого тіла люблю оте прекрасне відчуття, коли мінус у повітрі змінюється на плюс. І це є ще прекрасніше, коли настрій душі чи людини проходить аналогічне перевтілення в зимову пору.
Занадто багато слів про ціни і цінності
У реченнях із прихованим змістом.
І все об’єднали єдиним знаком рівності
На жаль, без протестів.
І тільки зимно над містом.
Ми усі вільні душею і вільно народжені.
В кого є сумніви – краще залишити сцену.
Гроші легкі дуже часто з сумнівним походженням.
Зима вже у звичках. У вікнах. У лицях щоденних.
Завтра чийсь ранок почнеться із сумніву й розпачу.
Інші потішаться швидко набутою славою.
А світ вже надихався тютюнового диму досхочу.
І ховає думки за посмішкою зимно-лукавою
М’яко падає сніг.
І згадалася мама.
Я б усе віддала,
Щоб у цю зимну мить
Опинитися там,
І всіма кольорами
Показати любов,
Ту, що справжня…
Не спить
Моя мама
Вона
Береже в домі вогник,
Щоби тепло було
В ці вітри й холоди.
Її мудрість в очах.
І чекає невтомно,
Коли діти до неї приїдуть туди.
І виходить надвір.
І до вікон підходить.
Але тихо кругом.
М’яко падає сніг.
Моя мама не спить.
І чекає додому.
І у ангелів просить
Тільки рівних доріг.
Для дітей. Не для себе.
Віддала б що завгодно!
Вітер диха замерзло
Ні на мить не стиха…
Як чудово, коли
В мить зимову й холодну
Зігріває теплом
Материнська рука…
Вірш, що загубився у глибині мого комп’ютера, а зовсім нещодавно чисто випадково знайшовся… Вірш декілька річної давності. Але прочитавши його, чомусь дуже чітко згадується все, що відчувалося в ті дві хвилини.
Два слова… Cвіт змінивсь За дві хвилини. Мені здалося Хоча ні, Тьмяніють стіни. Ти думав більше, ніж сказати встиг. А за вікном літає сніг.
Контрольний постріл. Нестандартно – прямо в душу. Я ще жива. Вже не для тебе жити мушу.
Для когось, хто прийде В моїм житті Знов замки будувати І палаци. Я вже не хочу Все і так відразу.
Та краще я б не чула Слів отих! А за вікном літає сніг.
2007, грудень
Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить ✉️ ?
Такого снігопаду,
Такої завірюхи
Давно не знали у таку пору́.
А сніг не знав і падав,
І сипався щодуху
Від того було добре
В Протасовім Яру.
Рясніли лижі й сані.
Мелькали гарні дошки,
Дівчата й хлопці
Снігом замелись.
І не було там місця
Для суму. Навіть трошки.
Зате з гори з’їжджали
Щасливі сотні лиць.
А ще було там тепло.
Хоч дихало морозом,
Змішались люди-лижі,
І час в снігу пропав.
Такого снігопаду
Чекали так багато
Сердець, що не байдужі
До цих зимових справ.