Вірші про зиму не завжди холодні. Точніше, не так. Кожен вірш про зиму містить якісь душевні і теплі рядки. Бо я не з тих, хто боїться хурделиць. Та й вродилася я зимової пори.
Однак, я до останньої клітинки свого тіла люблю оте прекрасне відчуття, коли мінус у повітрі змінюється на плюс. І це є ще прекрасніше, коли настрій душі чи людини проходить аналогічне перевтілення в зимову пору.
Давайте зимувати разом ;)
Зима.
Харизматична, як завжди.
Мене покірну
Насолоджує собою.
Турботливо вганяє в холоди.
І з мокрим снігом
Я веду двобої.
Але люблю її.
За нескоримий дух.
Вона мене
Підбурює на пошук.
Тепла своїх людей
І їхніх рук.
З якими відчуваю,
Що я – зможу!
Зима вже у місті… photo by marine21
Занадто багато слів про ціни і цінності
У реченнях із прихованим змістом.
І все об’єднали єдиним знаком рівності
На жаль, без протестів.
І тільки зимно над містом.
Ми усі вільні душею і вільно народжені.
В кого є сумніви – краще залишити сцену.
Гроші легкі дуже часто з сумнівним походженням.
Зима вже у звичках. У вікнах. У лицях щоденних.
Завтра чийсь ранок почнеться із сумніву й розпачу.
Інші потішаться швидко набутою славою.
А світ вже надихався тютюнового диму досхочу.
І ховає думки за посмішкою зимно-лукавою
Хоч його і не коронували, але цей вірш я надсилала на конкурс
“Коронація слова-2011”
Наполовину правда.
На іншій – мої здогади.
Стіл вдягнений картато.
А ти прийшов із холоду.
Обняв мене так міцно
Ти знову пахнеш кригою.
На дворі казка, дійсно.
Мені ліхтар підмигує.
А я йому не можу.
Бо ти прийшов зігрітися.
Лиш холод так вороже
Крадеться в світлі місяця.
І тихо йде по саду.
В думках гортає спогади.
Стіл вдягнений картато.
І ти… Прийшов із холоду.
2010
З Новим Роком і Різдвом! Здоровя і любові всім :)!
Запахло святом і засніженим бульваром
Йду в Новий Рік під світлом ліхтарів
Здається, я потрапила під чари
Зими.
І снігопад у парк забрів
Він срібно-лагідні вивішує красоти
Зима захоплює і вже не відпуска.
Я сніг люблю на колір і на дотик
Люблю свята.
«Із Новим Роком», – це шепочуться ялинки
«З Різдвом», – співають янгольські хори.
Люблю ось так гуляти парком взимку
І розглядати тіні й кольори.
Із Новим Роком!
Хай все буде по-новому.
З Різдвом!
Це час, коли збуваються дива.
Любові всім!
Нехай вона казково
Весь світ лише собою покрива.
25.12.2012
Вірш про одну холодну ніч зими, про вітер, про слова на склі.
Краса заслужено дісталася зимі.
В ночах заметених
Ходили змерзлі тіні.
Думки не підкорялися мені,
І в темряві блукали сновидіння.
Ховалися від вітру лютих рук.
Дерева часом втомлені та сонні.
І сніг, як заметілі кращий друг,
Не втримався і впав на підвіконня.
І я не втрималась.
Торкнулася до скла.
І повела мені відому плавність ліній.
Зима студила і морозами цвіла,
А я не знала – то вже сніг, чи то ще іній.
Тому повірила пронизливим вітрам,
Що бродять у нічній холодній втомі.
Залишивши їм слід свого тепла,
На склі, у лініях
Що лиш мені відомі.
2011, лютий
Стих для запущенных романтиков, меняющих какие-то алмазы на безумно красивый снег…
Читающим между строк
посвящается
Я вышла мыслями касаясь
Несвежо-бледной
Глади снега.
Мороз скрипел совсем устало,
Сложив под иней все доспехи.
И холод рвался ближе к телу.
И вел себя бесцеремонно.
А я ждала большой метели.
И улиц снегом заметенных.
Я крылась
В том своем хотеньи
Себя глазами выдавая.
Как редко я встречалась с теми,
Кто так же снега ожидает.
Но их, поверьте, видно сразу.
В толпе.
Их взгляд столь мил и ясен…
Ведь мало кто карат алмаза
На снег простой
Сменить согласен.
2011, январь
Якщо Ваша мама з Вами поряд – це чудово! Photo by frienz64
М’яко падає сніг.
І згадалася мама.
Я б усе віддала,
Щоб у цю зимну мить
Опинитися там,
І всіма кольорами
Показати любов,
Ту, що справжня…
Не спить
Моя мама
Вона
Береже в домі вогник,
Щоби тепло було
В ці вітри й холоди.
Її мудрість в очах.
І чекає невтомно,
Коли діти до неї приїдуть туди.
І виходить надвір.
І до вікон підходить.
Але тихо кругом.
М’яко падає сніг.
Моя мама не спить.
І чекає додому.
І у ангелів просить
Тільки рівних доріг.
Для дітей. Не для себе.
Віддала б що завгодно!
Вітер диха замерзло
Ні на мить не стиха…
Як чудово, коли
В мить зимову й холодну
Зігріває теплом
Материнська рука…
2010, грудень
Вірш, що загубився у глибині мого комп’ютера, а зовсім нещодавно чисто випадково знайшовся… Вірш декілька річної давності. Але прочитавши його, чомусь дуже чітко згадується все, що відчувалося в ті дві хвилини.
Два слова…
Cвіт змінивсь
За дві хвилини.
Мені здалося
Хоча ні,
Тьмяніють стіни.
Ти думав більше, ніж сказати встиг.
А за вікном літає сніг.
Контрольний постріл.
Нестандартно – прямо в душу.
Я ще жива.
Вже не для тебе жити мушу.
Для когось, хто прийде
В моїм житті
Знов замки будувати
І палаци.
Я вже не хочу
Все і так відразу.
Та краще я б не чула
Слів отих!
А за вікном літає сніг.
2007, грудень
Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло 😊
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і як тільки збірка приїде додому з друкарні, я вас поінформую 😋 ✉️ 🎁
Я йшла закохана в сніг
Красивій, холодній і сьогоднішній зимі присвячено…
Вишита білою гладдю,
Ніжилась сонцем земля.
Сніг розсипав діаманти,
Білим усе застеляв.
Виткані з шовку дерева.
Білий – це колір краси.
Я йшла закохана в небо
І, не шкодуючи сил,
Дихала справжнім холодним
Запахом льоду і криг,
Що піднімався до неба…
В щасті під назвою сніг.
2010
Зимний стих о красоте белого снега
Белый акрил красок снега
Сделал особенным мир.
В шапках из белого меха
Вышли деревья на пир.
Понаходили наряды
Из серебристой парчи.
Розкошь читалась во взгляде:
Нежно играли лучи.
Красками тени и света
Околдовала зима.
В белые платья одеты
Робко стояли дома.
Словно заждались кого-то.
Или хотели утех…
Хрупкую сказку природы
Мягко окутывал снег.
2010, январь
Я справді вірю в новорічні бажання, що збуваються!
Я вірю в казки новорічні.
І хочу для інших казок.
Під вечір холодного січня,
Під небом з яскравих зірок.
Я хочу наблизити свято.
Для тих, кого справді люблю.
Не треба бали й маскаради.
Лиш вогник в серцях запалю.
Тим людям, які цього варті.
Ми просто зберемось разом:
Без шумних і гамірних жартів,
І хай за зимовим вікном
Весь світ зустрічає святково
Бажання у тисячах фраз.
Я вірю в дива ялинкові.
І в казку для кожного з нас :)
2009, грудень
Протасовому Яру міста Києва і зимовим справам присвячується :)
Такого снігопаду,
Такої завірюхи
Давно не знали у таку пору́.
А сніг не знав і падав,
І сипався щодуху
Від того було добре
В Протасовім Яру.
Рясніли лижі й сані.
Мелькали гарні дошки,
Дівчата й хлопці
Снігом замелись.
І не було там місця
Для суму. Навіть трошки.
Зате з гори з’їжджали
Щасливі сотні лиць.
А ще було там тепло.
Хоч дихало морозом,
Змішались люди-лижі,
І час в снігу пропав.
Такого снігопаду
Чекали так багато
Сердець, що не байдужі
До цих зимових справ.
2009
Loading ...