вірші про зиму
Вірші про зиму не завжди холодні. Точніше, не так. Кожен вірш про зиму містить якісь душевні і теплі рядки. Бо я не з тих, хто боїться хурделиць. Та й вродилася я зимової пори.
Однак, я до останньої клітинки свого тіла люблю оте прекрасне відчуття, коли мінус у повітрі змінюється на плюс. І це є ще прекрасніше, коли настрій душі чи людини проходить аналогічне перевтілення в зимову пору.
Зима у словах і думках
Занадто багато слів про ціни і цінності
У реченнях із прихованим змістом.
І все об’єднали єдиним знаком рівності
На жаль, без протестів.
І тільки зимно над містом.
Ми усі вільні душею і вільно народжені.
В кого є сумніви – краще залишити сцену.
Гроші легкі дуже часто з сумнівним походженням.
Зима вже у звичках. У вікнах. У лицях щоденних.
Завтра чийсь ранок почнеться із сумніву й розпачу.
Інші потішаться швидко набутою славою.
А світ вже надихався тютюнового диму досхочу.
І ховає думки за посмішкою зимно-лукавою
Наполовину правда
Хоч його і не коронували, але цей вірш я надсилала на конкурс
“Коронація слова-2011”
Наполовину правда.
На іншій – мої здогади.
Стіл вдягнений картато.
А ти прийшов із холоду.
Обняв мене так міцно
Ти знову пахнеш кригою.
На дворі казка, дійсно.
Мені ліхтар підмигує.
А я йому не можу.
Бо ти прийшов зігрітися.
Лиш холод так вороже
Крадеться в світлі місяця.
І тихо йде по саду.
В думках гортає спогади.
Стіл вдягнений картато.
І ти… Прийшов із холоду.
2010
Новорічне. Різдвяне
Запахло святом і засніженим бульваром
Йду в Новий Рік під світлом ліхтарів
Здається, я потрапила під чари
Зими.
І снігопад у парк забрів
Він срібно-лагідні вивішує красоти
Зима захоплює і вже не відпуска.
Я сніг люблю на колір і на дотик
Люблю свята.
«Із Новим Роком», – це шепочуться ялинки
«З Різдвом», – співають янгольські хори.
Люблю ось так гуляти парком взимку
І розглядати тіні й кольори.
Із Новим Роком!
Хай все буде по-новому.
З Різдвом!
Це час, коли збуваються дива.
Любові всім!
Нехай вона казково
Весь світ лише собою покрива.
25.12.2012
Краса заслужено дісталася зимі

Вірш про одну холодну ніч зими, про вітер, про слова на склі.
Краса заслужено дісталася зимі.
В ночах заметених
Ходили змерзлі тіні.
Думки не підкорялися мені,
І в темряві блукали сновидіння.
Ховалися від вітру лютих рук.
Дерева часом втомлені та сонні.
І сніг, як заметілі кращий друг,
Не втримався і впав на підвіконня.
І я не втрималась.
Торкнулася до скла.
І повела мені відому плавність ліній.
Зима студила і морозами цвіла,
А я не знала – то вже сніг, чи то ще іній.
Тому повірила пронизливим вітрам,
Що бродять у нічній холодній втомі.
Залишивши їм слід свого тепла,
На склі, у лініях
Що лиш мені відомі.
2011, лютий
Снег и алмазы

Стих для запущенных романтиков, меняющих какие-то алмазы на безумно красивый снег…
Читающим между строк
посвящается
Я вышла мыслями касаясь
Несвежо-бледной
Глади снега.
Мороз скрипел совсем устало,
Сложив под иней все доспехи.
И холод рвался ближе к телу.
И вел себя бесцеремонно.
А я ждала большой метели.
И улиц снегом заметенных.
Я крылась
В том своем хотеньи
Себя глазами выдавая.
Как редко я встречалась с теми,
Кто так же снега ожидает.
Но их, поверьте, видно сразу.
В толпе.
Их взгляд столь мил и ясен…
Ведь мало кто карат алмаза
На снег простой
Сменить согласен.
2011, январь
Зимовий вірш для мами

Якщо Ваша мама з Вами поряд – це чудово! Photo by frienz64
М’яко падає сніг.
І згадалася мама.
Я б усе віддала,
Щоб у цю зимну мить
Опинитися там,
І всіма кольорами
Показати любов,
Ту, що справжня…
Не спить
Моя мама
Вона
Береже в домі вогник,
Щоби тепло було
В ці вітри й холоди.
Її мудрість в очах.
І чекає невтомно,
Коли діти до неї приїдуть туди.
І виходить надвір.
І до вікон підходить.
Але тихо кругом.
М’яко падає сніг.
Моя мама не спить.
І чекає додому.
І у ангелів просить
Тільки рівних доріг.
Для дітей. Не для себе.
Віддала б що завгодно!
Вітер диха замерзло
Ні на мить не стиха…
Як чудово, коли
В мить зимову й холодну
Зігріває теплом
Материнська рука…
2010, грудень
Слова і сніг

Вірш, що загубився у глибині мого комп’ютера, а зовсім нещодавно чисто випадково знайшовся… Вірш декілька річної давності. Але прочитавши його, чомусь дуже чітко згадується все, що відчувалося в ті дві хвилини.
Два слова…
Cвіт змінивсь
За дві хвилини.
Мені здалося
Хоча ні,
Тьмяніють стіни.
Ти думав більше, ніж сказати встиг.
А за вікном літає сніг.
Контрольний постріл.
Нестандартно – прямо в душу.
Я ще жива.
Вже не для тебе жити мушу.
Для когось, хто прийде
В моїм житті
Знов замки будувати
І палаци.
Я вже не хочу
Все і так відразу.
Та краще я б не чула
Слів отих!
А за вікном літає сніг.
2007, грудень
Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло 😊
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і як тільки збірка приїде додому з друкарні, я вас поінформую 😋 ✉️ 🎁
Вишита білою гладдю

Я йшла закохана в сніг
Красивій, холодній і сьогоднішній зимі присвячено…
Вишита білою гладдю,
Ніжилась сонцем земля.
Сніг розсипав діаманти,
Білим усе застеляв.
Виткані з шовку дерева.
Білий – це колір краси.
Я йшла закохана в небо
І, не шкодуючи сил,
Дихала справжнім холодним
Запахом льоду і криг,
Що піднімався до неба…
В щасті під назвою сніг.
2010
Белый акрил красок снега

Зимний стих о красоте белого снега
Белый акрил красок снега
Сделал особенным мир.
В шапках из белого меха
Вышли деревья на пир.
Понаходили наряды
Из серебристой парчи.
Розкошь читалась во взгляде:
Нежно играли лучи.
Красками тени и света
Околдовала зима.
В белые платья одеты
Робко стояли дома.
Словно заждались кого-то.
Или хотели утех…
Хрупкую сказку природы
Мягко окутывал снег.
2010, январь
Я вірю в казки новорічні

Я справді вірю в новорічні бажання, що збуваються!
Я вірю в казки новорічні.
І хочу для інших казок.
Під вечір холодного січня,
Під небом з яскравих зірок.
Я хочу наблизити свято.
Для тих, кого справді люблю.
Не треба бали й маскаради.
Лиш вогник в серцях запалю.
Тим людям, які цього варті.
Ми просто зберемось разом:
Без шумних і гамірних жартів,
І хай за зимовим вікном
Весь світ зустрічає святково
Бажання у тисячах фраз.
Я вірю в дива ялинкові.
І в казку для кожного з нас :)
2009, грудень
Зима у Протасовому Яру

Протасовому Яру міста Києва і зимовим справам присвячується :)
Такого снігопаду,
Такої завірюхи
Давно не знали у таку пору́.
А сніг не знав і падав,
І сипався щодуху
Від того було добре
В Протасовім Яру.
Рясніли лижі й сані.
Мелькали гарні дошки,
Дівчата й хлопці
Снігом замелись.
І не було там місця
Для суму. Навіть трошки.
Зате з гори з’їжджали
Щасливі сотні лиць.
А ще було там тепло.
Хоч дихало морозом,
Змішались люди-лижі,
І час в снігу пропав.
Такого снігопаду
Чекали так багато
Сердець, що не байдужі
До цих зимових справ.
2009