Я живу без тебе цілу вічність.
А точніше ми не разом вже три дні.
Заглядаю у обличчя всі зустрічні,
В яких ти ввижаєшся мені.
Від думок про тебе просто нудить.
Я не знаю з ким ти. Хто вона?
Серце калатає в моїх грудях.
І на очі пада пелена.
Категорія: вірші про жінок
Сучасні вірші про жінок – це поетичні сповіді з мого життя, а також історії з життів жінок, рідних мені по крові та душевно. Усі імена в цій категорії змінені. Схожості, аналогії та висновки щодо жіночих життів є випадковими.
Жіноче щастя у віршах є індивідуалізованим, а жіноче нещастя є по-сестринськи розділеним.
Категорії
Не хоче
Коли б хотів,
То з-під землі дістав би.
Не віриш?
Але ж знаєш, не дурна…
Є місце лише для одної правди.
І як не прикро:
Іншим правдам місць нема.
Твоя нетиповість мене провокує на роздуми.
Я хочу зректися їх. Годі.
Мій світе, спинись.
Ти вмієш писати красивими довгими прозами.
І, може, ми навіть були
Одним цілим колись.
В житті у минулому.
Може, були ми обвінчані.
Бо надто ти мій.
Тільки вголос мене не читай.
Трішки потерпи.
Десь через місяць уже не так болітиме.
І ти дивитимешся на нього очами ситими.
Ти уже звикнеш без нього ранком снідати.
І засинати без його слів.
Категорії
Мить зради
Тоді мені хотілося померти
В той вечір…
Прямо там серед усіх.
Ті кадри пам’яті, здавалося б, вже стерті.
Та час безсилий і забути їх не зміг.
Тоді я лиш страждала і дивилась.
Я бачила…
Та й ти це не ховав.
Найгірше все
В оту безжальну мить здійснилось.
Як ти її у губи цілував.
Між нами дві, а може три години ночі.
Чомусь не спиться,
І тобі, напевно, теж
Адже думки мої так приязно й охоче
До себе кличеш ти.
І з дозволу береш
Мій спокій.
Я не звикла до такого,
Бо зазвичай вирішую все я.
А тут…
Це правда.
Я тепер не маю змоги
Забути твоє рідне вже ім’я.
І бачишся ти скрізь,
Я відчуваю…
І часто мрію зі словами «а якби».
Тепер мій світ одне обличчя має.
І все це ти із дозволу зробив.
Ти підійшов
І подивився дуже пильно.
А відмовитися сили не знайшла.
Між нами дві, а може три години ночі
У неймовірній кількості тепла.
Без роздумів про завтра і про потім.
Без визначених кимсь стандартних меж.
Це правда.
Моє щастя на свободі,
Яку собою
Ти мені даєш.
Січень 2010 року
Я роблю коллаборації. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. Як порядна молода людина, маю Тік Ток :). А ще інстаграмлю вірші, коли на те є відповідний настрій. Додатково, я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
Погляд Мері
Буває людям потрібно до лікаря. Або потрібно знайти роботу. Так-от і вона в свої тоді ще юні роки вірила, що їй якомога швидше потрібно знайти майбутнього чоловіка.
Середовище, в якому вона знаходилася, не залишало їй шансів і вона здалася. Як тільки з’явився перший кандидат – через дуже короткий час вони одружилися.
А далі пішло життя, яке виявилося не таким, про яке мріялося. Бо він її любив не так, як вона того хотіла. А вона для нього була не тією, якою спочатку здавалася…
І попливли роки,
Як листя по воді.
Життя пройшло
У невловимій круговерті.
Ось тут ми вчора ще:
Наївні й молоді,
А вже сьогодні
По-осінньому відверті.
Не буває двох однакових історій
В одному жіночому житті.
У душі її безмежній і просторій
Сховано історії оті,
Що хотілось розказати
І почути.
Це не фрази.
Це як фрески і ессе:
Змінювалися часи.
А з ними й люди.
Але чітко пам’ятала вона все.
Юлі, яку зробив щасливою Богдан :)
Я не бачила тебе красивішою.
Хоч пережили ми разом багато різного.
З тобою ми заслухалися тишами.
І милувалися хризантемами пізніми.
Категорії
Я тебе
Я писала ці слова на водограях,
Віддавала все хмільній воді.
І отам, де небо чисте і безкрає,
Я писала хмарами тобі.
Я піском в пустелі, в буревії,
А вночі під золотом зірок
Не утрималась. Окрилено в надії
Написала свій простий рядок…
Наполовину правда.
На іншій – мої здогади.
Стіл вдягнений картато.
А ти прийшов із холоду.
Обняв мене так міцно
Ти знову пахнеш кригою.
На дворі казка, дійсно.
Мені ліхтар підмигує.