Некрологи зимі
Ніхто не пише.
Всі ситі сирістю
І сірістю палітр
В шуканні теплої
Від інших схованої ніші,
Оскомить вже іти вітрам наперекір.
Категорія: вірші про весну
Вірші про весну, з любов’ю та смайликами – усе як годиться :). Бо саме весною я розпочала свою поетичну творчість. Було це дуже просто. Пішли ми в ліс, дивитися на прихід весни. І так воно мені сподобалося оте все весняне, що аж душа заспівала (тобто, заречитативила) віршами. І далі вже пішло все по сценарію.
Твоє вікно було змережене гіллям.
За зиму книги позапилювались в шафі,
Але весна прийшла до тебе іздаля,
Щоб вивільнити душу,
Що під шарфом.
І добре вигрітий під променем асфальт
Заніжився, як кіт попід ногами
Настав час звільнення
Від зайвих роздумів
І пальт.
Час нових зустрічей
Та фотокарток бездоганних.
Весна, ти – неймовірна,
Як мольберт
Я в кольорах твоїх виношую надію
Аж жити хочеться.
Іти лише вперед.
Під вітер змін, яким від тебе віє.
PS: це гарне фото я взяла із фотогалереї Олександра Тегзи, у нього ще є, ось тільки подивіться :)!
В житті нарешті весна
Блакитноока весна
Прийшла в життя моє вчора
І так раптово зірвався
Весняний вітер зі стріх.
Але зима проявляла
Усю свою непокору,
Щоб теплий сонячний промінь
Мене зігріти не міг.
І щоб мене не знайшли
Дзвінкі хори моїх птахів,
Але я вірю підсніжникам.
Вірте і Ви!
Бо сніг нестримно втікає,
Біжить щосили із даху
І забирає з собою
Холодну постать зими.
І зовсім скоро услід
На мене зелено гляне
Мій розмальований світ.
І зовсім юним дівчам –
В житті нарешті весна.
І ледь помітний рум’янець
Дуже пасує її
Блакитно-ніжним очам.
2011, березень
І сама не знаю чому, але дуже захотілося записати медіа-версію цього віршика:
[download id=”43″]
Весна прийшла вночі
Весна прийшла вночі,
Коли всі спали.
І навіть дім навпроти
Був у сні.
Коли усі дерева і вокзали
Здавалися без опору весні.
Тим, хто хоче весни
Весна не вірила ні фразам, ні кордонам.
Весна вкрадалася у посмішки.
В очах,
Де навіть розплескалась давня втома,
Весна й туди собі шукала шлях.
В такі вечори
В такі вечори
Треба йти й оглядатись…
На те, що приносить в життя твоє радість.
Дивитись навколо.
На світ дивовижний.
Лист весні
Пишу листа, бо зачекалася весни
І надто надокучили тумани,
Бо як у каламуті сивини
Можна розгледіти “вжевесну”…
Зовсім рано
Ще виглядати трав яскравий пласт.
Я захотіла написати все словами
Мене ні простір не обмежує,
Ні час
Чекати весну –
Від душі пишу і прямо.
А під ногами… Все, ну, як завжди
Нам заважають дурні і дороги.
Зими ще не розтанули сліди,
Але мені є зараз не до того.
Бо я виводжу кожну літеру-рядок,
В передчутті дуже простого дива.
У нас усіх є вроджений порок –
Ми любимо, щоб все було красиво…
Я теж.
Не пожалкую теплих слів.
Якщо це може у житті хоч щось змінити.
Пишу листа, бо захотілося весни.
Тієї, що змогла б усіх зігріти…
Погляд Мері
Сьогодні свято у жінок.
Бажаю: хай все буде ОК.
І буде хліб у вас з ікрою
І бутерброди з ковбасою
А ще – щоб кава прямо в ліжко
Щоб цілували ваші ніжки
І ручки теж щоб цілували.
Бажаю, щоб ви завжди мали
Дві шафи суконь і спідниць.
Щоб був Степан, Мишко і Гриць
А ще – Nissan чи BMW
І милий “сонечком” зове.
І кожен вечір ресторан,
Щоб спокушав ваш гарний стан,
А ви йому не піддавались
І в діамантах усміхались.
Чи виглядали з-за букетів
Бажаю віршиків й сонетів
І спинку, щоб вам завжди грів
Приємний вітерець Мальдів.
Якщо ж сказати в двох словах
Бажаю всіх земних Вам благ
А можна ще і неземних
Ви – заслуговуєте їх :)
З Днем 8 Березня!
Погляд Мері
Ідучи сьогодні по вулиці, я згадала, що я ж у цьому місяці святкую річницю своєї поетичної творчості. Навіть не так… РІЧНИЦЮ СВОЄЇ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ :).
Останнє речення – це не автоповторення, це просто я собі вирішила зробити приємно :). Ну, самі розумієте – самолюбність, егоцентризм та інші подібні речі беруть своє :). Великими буквами видніше.