Вірші про осінь пишуться дуже легко. І читаються легко теж :). Бо коли навколо оточує жовто-червона меланхолія листопадів на фоні блакитного високого неба, ні про що інше не думається.
А ще дуже просто пишуться вірші про осінь і кохання. Особливо, невзаємне кохання… Бо те, як плаче душа під осіннім дощем, найлегше висловити поетичними рядками і сумними строфами. У мене було саме так.
Такий-от листопадовий вірш, майже зимовий, але все ще осінній / Фото подяка flickr.com/Orbmiser
Пожовклі в листі бруківки і асфальти.
Дерева втомлені
Між паркових одинаків.
І дні гортаються немов газетні шпальти.
У круговертях фотографій, заголовків, слів.
Ідемо всі по вулицях і справах.
Шукаючи частіш за все утіх,
І кольорів оцих вологих
І яскравих
Не помічаємо
Під площиною власних ніг.
Якось морозно.
Хоча наче ще зарано.
Зима непрохано, але бере своє.
І запах міста листопадовий і пряний.
Їй по-сестринськи осінь в спадок віддає.
Ну от і все. Почавсь осінній дощ. І літо залишилося у згадках Широких вулиць І спекотних площ Думки сплітались в невідомому порядку.
А ми ішли вперед. Туди, де час З калюж промоклих дивиться так щиро…
Нелітній дощ В житті у нас почавсь. Осінній, сірий. Так. Осінньо-сірий
Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло 😊
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і як тільки збірка приїде додому з друкарні, я вас поінформую 😋 ✉️ 🎁
Ще зовсім недавно я писала вірш про те, що осінь чекає листопада, а сьогодні зрозуміла, що завтра – зима…
Ну от і все. Вже завтра стане білим.
Усе, що вчора було дивно золотим.
А я ж іще в парку не находилась.
І не надихалась осіннім і п’янким
Тим листопадовим вологим ароматом
Не віддалась любові у полон.
Під місяцем у тисчі каратів
У замку з кленів і каштанових колон.
Не надивилася на жовте і сліпуче
І не зустрілася із мріями всіма.
Прощай же, осінь.
Час спливає неминуче.
Як і моє життя…
А завтра вже зима.
Дощило. Було не по собі та сумно. Вірш, на появу якого мені знадобився тиждень і який просто витісняв усі мої думки останні декілька днів. Після цього вірша я ще раз переконалася у правдивості слів Галини Вдовиченко про письменників…
Дощило темними дощами. Холодним вітром крило світ. А я дивилась до безтями Удаль, на чорний оксамит. Не видно обріїв. Простори. Горіли вікна. І мости здавалось поєднають скоро…
Хоч ні. Пробач. Або прости. Або забудь. Чи просто зникни. У темряві серед дощу До несподіванок я звикла. Ти знаєш – звісно, що прощу.
Єдине: в душу не просися. Тобі там місця вже нема. Дощило на багряне листя, І наливало аж сповна.
А я дивилася навколо Світ холодом дихнув мені. Замість прощай, Кажу – ніколи. Минуле. Вітер. Дощ. Вогні…
Загублена в самотності. Знебарвлена у сірості. На рівні підсвідомості Їй так хотілось щирості.
Хотілось, щоб почутою. І вранці, і увечері Була душа. Розлучені – Це значить, що приречені.
На згадки щастя давнього. На погляди віддалені. На двері, що вже замкнені. І на мости вже спалені.
Загублена у спогадах Ішла під вечір осені На рівні серця ніжного Лились одноголоссями Думки…
Якби сховатися. Якби втекти за обрії.
Хотілося заплакати. Та все ж була хороброю. Її змогли би видати Лиш очі запечалені. Які шукали віддано Мости. Що ще не спалені…
Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло 😊
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і як тільки збірка приїде додому з друкарні, я вас поінформую 😋 ✉️ 🎁
Вірш, написаний першому осінньому дощу… Відчуваю, що їх буде багато. Photo: Gabriele Diwald
Йде дощ, Треба дивитися у даль. Під час дощу Треба подумати про маму. Дощу невидима Краплинчаста вуаль Штовхає до думок.
Хто поряд з нами І до всіх тих, кого уже нема.
Йде дощ. Я відкладу усе на потім. Під час дощу Чомусь рука немов сама Виводить строфи віршів на звороті.
Так підсвідомо. І без дозволу думки Зявились у душі у мене вперше. Йде дощ. Треба дивитися у даль. Після дощу (так кажуть) стане легше.
Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло 😊
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і як тільки збірка приїде додому з друкарні, я вас поінформую 😋 ✉️ 🎁