Категорії
вірші про життя вірші про осінь мої вірші

Листопадовий вірш

Пожовклі в листі бруківки і асфальти.
Дерева втомлені
Між паркових одинаків.
І дні гортаються немов газетні шпальти.
У круговертях фотографій, заголовків, слів.

Категорії
вірші про осінь вірші про природу мої вірші

Осінньо-сіре

Остепенилася.
Обсипалась в траву.
Місцями ще смарагдову та юну.
І я вже не іду.
По днях пливу
І по твоїх
Жовтогарячих дюнах.

Категорії
вірші про осінь мої вірші

Вже осіннє відсиріло небо

Вже осіннє відсиріло небо
В надкаштанній туману імлі
Видно тільки дахів гострі ребра.
І поміж ними – прожилки землі.

Категорії
вірші про осінь вірші про природу мої вірші

А літа теплого

А літа теплого
Вже як і не було.
Зросилася трава
І вся пожовкла.

І зранку
Крізь прозоре своє скло.
Я чую холоду
Осінні недомовки.

Категорії
вірші про осінь вірші про природу мої вірші

Тиха осінь. Гарна осінь

Тиха осінь. Гарна осінь.
Мов зійшла з полотен
Ні, тобі це не здалося,
Бо вже справді жовтень.

Категорії
вірші про місто вірші про осінь вірші про природу мої вірші

Жовтий жовтень

Скрізь жовте – угорі та унизу… Це мій жовтий жовтень. Автор фото – mrhayata

… накрила небом.
І годинник на зап’ясті.
Мені сказав, що вже
Осінньо-жовтий час.

А у житті все як завжди:
Потреба в щасті
Без зайвих роздумів…

З мереживом прикрас
Кленового, каштанового листя.
З суцільно жовтим
Угорі та унизу.

Іду своїм уже осіннім містом.
Іду по золоту.

І у думках своїх несу
Неписані слова…
Чиїсь обличчя,
Ідуть назустріч.
Згадки…Кольори.
Моєму місту
Осінь дуже личить…

І тільки листя
Жовто падає згори.

Категорії
вірші про дощ вірші про осінь мої вірші

Вірш про вже осінній дощ

Вірш про вже осінній дощ. Ні, не літній

Ну от і все.
Почавсь осінній дощ.
І літо залишилося у згадках
Широких вулиць
І спекотних площ
Думки сплітались в невідомому порядку.

А ми ішли вперед.
Туди, де час
З калюж промоклих дивиться так щиро…

Нелітній дощ
В житті у нас почавсь.
Осінній, сірий.
Так. Осінньо-сірий

Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло

А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить  ?

Категорії
вірші про осінь вірші про природу мої вірші

Останній день осені

Мої думки про останній день осені

Ще зовсім недавно я писала вірш про те, що осінь чекає листопада, а сьогодні зрозуміла, що завтра – зима…

Ну от і все. Вже завтра стане білим.
Усе, що вчора було дивно золотим.
А я ж іще в парку не находилась.
І не надихалась осіннім і п’янким
Тим листопадовим вологим ароматом
Не віддалась любові у полон.
Під місяцем у тисчі каратів
У замку з кленів і каштанових колон.
Не надивилася на жовте і сліпуче
І не зустрілася із мріями всіма.
Прощай же, осінь.
Час спливає неминуче.
Як і моє життя…
А завтра вже зима.

Категорії
вірші про дощ вірші про жінок вірші про кохання вірші про осінь мої вірші

Дощило

Минуле. Осінь. Дощ. Вогні.

Дощило. Було не по собі та сумно. Вірш, на появу якого мені знадобився тиждень і який просто витісняв усі мої думки останні декілька днів.
Після цього вірша я ще раз переконалася у правдивості слів Галини Вдовиченко про письменників

Дощило темними дощами.
Холодним вітром крило світ.
А я дивилась до безтями
Удаль, на чорний оксамит.
Не видно обріїв.
Простори.
Горіли вікна.
І мости
здавалось поєднають скоро…

Хоч ні.
Пробач.
Або прости.
Або забудь.
Чи просто зникни.
У темряві серед дощу
До несподіванок я звикла.
Ти знаєш – звісно, що прощу.

Єдине: в душу не просися.
Тобі там місця вже нема.
Дощило на багряне листя,
І наливало аж сповна.

А я дивилася навколо
Світ холодом дихнув мені.
Замість прощай,
Кажу – ніколи.
Минуле.
Вітер.
Дощ.
Вогні…

Категорії
вірші про кохання вірші про осінь вірші про природу мої вірші

Осінь зачекалась листопада

Осінь зачекалась листопада.
Він казав, що прийде зовсім скоро.
А вона закохана і рада.
Стала красивіша, ніж учора.

Категорії
вірші про жінок вірші про осінь мої вірші

Осінні спалені мости

Мої осінні спалені мости

Загублена в самотності.
Знебарвлена у сірості.
На рівні підсвідомості
Їй так хотілось щирості.

Хотілось, щоб почутою.
І вранці, і увечері
Була душа.
Розлучені –
Це значить, що приречені.

На згадки щастя давнього.
На погляди віддалені.
На двері, що вже замкнені.
І на мости вже спалені.

Загублена у спогадах
Ішла під вечір осені
На рівні серця ніжного
Лились одноголоссями
Думки…

Якби сховатися.
Якби втекти за обрії.

Хотілося заплакати.
Та все ж була хороброю.
Її змогли би видати
Лиш очі запечалені.
Які шукали віддано
Мости.
Що ще не спалені…

Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло

А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить  ?

Категорії
вірші про дощ вірші про осінь мої вірші

Йде дощ

Йде дощ,
Треба дивитися у даль.
Під час дощу
Треба подумати про маму.
Дощу невидима
Краплинчаста вуаль
Штовхає до думок.

Хто поряд з нами
І до всіх тих, кого уже нема.

Йде дощ.
Я відкладу усе на потім.
Під час дощу
Чомусь рука немов сама
Виводить строфи віршів на звороті.

Так підсвідомо.
І без дозволу думки
Зявились у душі у мене вперше.
Йде дощ.
Треба дивитися у даль.
Після дощу (так кажуть) стане легше.

Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло

А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить  ?