Вірші про літо і кохання є синергією життя. Бо тільки влітку можна собі дозволити речі, на які не вистачає сміливості в інші пори року. Покупатися в нічному озері? Легко. Освічитися у коханні на сході сонця серед соняшникового поля? З радістю. Провести вечір під липами, читаючи красиві вірші про кохання? Та це справжній маст-хев. Отаке воно літо, солодке і глибоке.
Из окон высыпались цветы
И гронами в воздухе висли.
Мы вырывались из мирской суеты
И дарили друг другу свои мысли.
Мы наивничали, что мир справедлив
И строили свои безумные планы.
А потом дождь их собой залил.
И дальше с нами шёл постоянно.
Вечерами.
И дни напролёт.
Под зонтами мы говорили о чувствах.
И спешили куда-то вперёд.
Не думая о грустном.
Лето, 2017
Простирадла блакитного неба
Простелялися за горизонт.
Липи цвітом манили до себе
Звали нас в ароматний полон.
І під сонцем нестримно палючим
Ми ховалися в тінях годин
У мереживі словосполучень
Залишались один на один.
Вітром віялись і розвівались
Жовті фарби навколишніх клумб
Стіни вицвіли наче на старість
І читалося в порухах губ,
Як приємно посидіти поряд
Із навіки своїми людьми.
І здавалось від світу в розмові
У ту мить заховалися ми.
початок червня 2013 року
Я не знаю чи любите Ви спати у трамваї чи метро, але я це роблю регулярно :).
Мій сьогоднішній вірш написаний щодо одного з таких моїх дрімань…
У ньому я по-чесному розповідаю про те, як мої мрії божеволіють від липових ароматів і як мені не вистачає сили їх стримати. Тож вони… починають літати :)
Медово пахнуть липи уночі
У їхній легковітряній задумі,
І лиш трамвай неспішно ідучи,
Цю ніч тривожить у своєму шумі.
І може хтось вже нерозбудно спить.
А я віддамся в любощі дрімоті.
На три зупинки…
Я у пахощах суцвіть.
І у нічних метеликів польоті.
Я в тоні зелені
Заснувших кольорів.
І мої мрії чудернацькі
Й легкокрилі…
Але зупинка.
І трамвай ходу спинив.
У липові солодкі заметілі.
Я вийшла серед ночі.
І пішла
Щаслива. І розніжена у літі.
Як не любити їх?
Я б точно не змогла.
Без вулиць цих,
Що в пахощах залиті…
Ішли закохані у парі.
І липи в пахощах цвіли
Ніч їх манила в свої чари,
А вечір сутінки хилив.
Сідало сонце.
Не щоденно.
А особливо так – для них,
І трави надвечірньо-темні
Стелились килимом до ніг.
Навколо розлітались музи
Від голосистих цвіркунів.
І на її волосся русе
Останній промінь сонця сів.
А потім зник у літніх плесах
Скотився вниз, за горизонт.
І місяць своїм гострим лезом
Узяв все небо у полон…
Життєва благодать і радість:
У парі двоє в ніч ішли
В саду по трав’янистій гладі,
По стежці кольору золи.
І кралось літнє надвечір’я.
За ними в сад, у саму глиб
Ішли закохані і щиро
Раділи аромату лип…
8 червня 2011 року
Хочу на море!
Средиземные пляжи-и-и-и
Или на острове каком-то там пожить.
Поспать,
Покушать в пятизвездочном отеле
И чтобы тайские массажи надоели.
Что не выходит?
Ну тогда давай на Сочи.
Там море тоже существует,
между прочим.
Я буду персик кушать и креветки…
Не получается?
Но Крым есть на заметке!
Или махнуть хотя бы на Азов.
Дельфинам улыбаться, кушать плов.
Опять не то?
Ну ладно, Днепр ведь рядом
Катамаранчики.
Ну, что для счастья надо :)?
Хотя по выражению лица
Понятно – тянет ведь на дачу без конца!
В панамке под навесом поваляться
И в гамаке чтоб полежать, и на матраце.
Но всё. Я изьясняюсь поточней
Хочу куда-то отдохнуть душой своей
Туда, где безбудильниковый рай
Где не грохочет утренний трамвай
И путается время дня и ночи…
Хочу я в отпуск! Чесно-чесно! Очень-очень :)!
Вірш про зірки, написаний біля літнього моря
А в Києві таких зірок немає.
Бо тут обвінчані і небо, і земля.
А море синє.
І таке безкрає,
Що навіть вітер цю красу не розділя.
Твої обійми…Ніжні і приємні.
В цю мить я хочу просто розцвісти!
Хоч буде ніч така глибока й темна.
Мені все рівно.
Бо зі мною – ти
В очах втопаю…
Майже слів не чую
Забувши всіх.
Сховавшись від тривог…
Дивись! Он вітер зірочку цілує.
Отак би мить спинити.
Й бути вдвох…
2005 рік
