Це взагалі не має жодного значення.
Оте твоє давнє минуле.
Коли ти п’єш ранкову каву
Несправжньо чорну.
Але анонсовано гірку.
Категорія: вірші про кохання
Сучасні вірші про кохання українською мовою – це не рідкість. Більшим раритетом є хороші сучасні вірші про любов, від яких затамовується подих. Бо якщо написати у пошуковику “вірш про кохання”, то результатів буде не тисячі, а десятки тисяч. Але ж ми тут з вами зібралися не для кількості, а для щирості…
Тож, найважливіше – це знайти отой єдиний вірш (чи навіть жменьку віршів), які хочеться розділити з коханим чоловіком чи коханою жінкою.
Категорії
Наша історія любові
Це потрапить в підручники історії
Нашої з тобою,
Новітньої.
Бо під холодними лютневими променями
Ти був моїми
Більше ніж квітнями.
І ми у річках розливалися
Нам знаної радості.
А навколо всі думали,
Що чомусь безпричинної.
І серед міста
З красивим собором на пагорбі
Ми відкривали
Одне перед одним
Усе, що зачинене.
Категорії
одній малій
ніяка то не любов
всього лиш хімічна реакція
у твоєму тілі
хай навіть твої думки без нього
осиротілі
а із ним…
наче світ зійшовся клином
а ти взагалі думала:
хто ти для нього —
єдина?
чи чиясь тимчасова підміна?
Ви розлучилися в один холодний день.
Від недостатності тепла ваших відносин
І вже ніхто нікого більше не попросить.
Утамувати спрагу одкровень.
Ви розійшлися, наче й справді не було.
Того щасливого весільного альбому.
Він пролежав роками нерухомо.
Бо почужіли ви,
Мов спілкувалися крізь скло.
Категорії
Друзі в любові
Ми були знайомі ще за двісті років
До нашої зустрічі.
Тому факт перетину долей
Був майже формальністю.
Я була осліплена твоїми сонцями сліпучими.
Ми обіцяли любити
До сивочолої старості.
Категорії
Моя людина
Якесь підшкірне відчуття,
Що ти – моя людина.
Народжений у глибині
Богом забутих місць…
Категорії
Наснився ти
Наснився ти,
Мовби нічого й не було.
Отих промовистих мовчань.
І тихих “вибач”.
Я стишила життєвий свій галоп.
У спразі забуття тебе,
В чеканні дива.
І ти поїхав у Америку на рік.
А я зосталась тут.
Одна навіки.
На паралелях асфальтованих доріг
Минали дні натомлені й столикі.
Ми все стояли, обійнявшись,
А повз нас
Проносилось життя центральних вулиць.
Набутися б удвох з тобою про запас,
Щоб, як роз’їдемось,
Обійми не забулись.
Моє з тобою щастя – хризантемне.
Ніяке не трояндове,
Облиш.
І я натхненна уже тим, що ти у мене
Зайняв оту найчоловічішу із ніш.
І у твоїх щоденно-різних іпостасях.
Я віднаходжу соковенну і мою.
А знаєш що таке жіноче щастя?
Чути ранково: “Я тебе люблю“.
Я буду твоїм Нью-Йорком
У цьому безкінечному відчаї.
Обмеженому тільки стінами.
І швидкістю мережі.
Я буду твоїм порятунком.
І зможу привселюдно засвідчити.
Що вчора був рівно п’ятий місяць
З того часу, як ми остаточно не чужі.