вірші про кохання

Вірші про кохання українською мовою – це не рідкість. Більшим раритетом є вірші про любов, від яких затамовується подих. Бо якщо написати у пошуковику “вірш про кохання”, то результатів буде не тисячі, а десятки тисяч.

Однак, найважливіше – це знайти отой єдиний вірш (чи навіть жменьку віршів), які хочеться розділити з коханим чоловіком чи коханою жінкою.

Хризантемне щастя

Posted on 09.12.2020 by Марина Кузьменко

Моє з тобою щастя – хризантемне.
Ніяке не трояндове,
Облиш.

І я натхненна уже тим, що ти у мене
Зайняв оту найчоловічішу із ніш.

І у твоїх щоденно-різних іпостасях.
Я віднаходжу соковенну і мою.
А знаєш що таке жіноче щастя?
Чути ранково: "Я тебе люблю".

Я буду твоїм Нью-Йорком

Posted on 05.05.2020 by Марина Кузьменко

Я буду твоїм Нью-Йорком
У цьому безкінечному відчаї.
Обмеженому тільки стінами.
І швидкістю мережі.

Я буду твоїм порятунком.
І зможу привселюдно засвідчити.
Що вчора був рівно п’ятий місяць
З того часу, як ми остаточно не чужі.

У туманному майбутньому.
І у замаскованих натовпах.
Ти обіцяєш говорити тільки дотиками?
Свій безслівний монолог.

Бо нехай світ хворий та гамірний…
Хочеш, я буду твоїм Нью-Йорком?
Багатомільйонником
Для нас двох.

05.05.2020
#ПоглядМері

Буття твоїм Нью-Йорком входить в мої плани

Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло ?

А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і як тільки збірка приїде додому з друкарні, я вас поінформую ? ✉️ ?

Твоїм пасажирським вагонам

Posted on 14.08.2018 by Марина Кузьменко

По венах пульсують твої пасажирські вагони. Photo credit: goestern

Я хочу до тебе.
По венах кочують
Пусті пасажирські вагони.

Під стукіт у скронях
Римують сонет
монолітних коліс.

Я хочу до тебе
І марю тобою спросоння.
Полотнами з рельсів
Тебе кудись поїзд повіз.

У тебе
Віконні пейзажі мелькають,
Немов божевільні.

А я услухаюся в звуки
Порушених тиш.

На двох у нас зараз
Хіба що мнима стабільність.

І віра у сили
Що зможемо, милий,
Здолати наступний рубіж.

Оп’янена твоїм вчорашнім післясмаком

Posted on 08.05.2018 by Марина Кузьменко

Оп’янена твоїм вчорашнім післясмаком. Photo rocky_barnes

Думок своїх про тебе не спиню,
Оп’янена твоїм вчорашнім післясмаком,
Я вічуваю під ногами мов стерню.
Рабство думок про тебе
Огорнуло мене м’яко.

Тебе не вистачало вже за мить.
Як зачинилися прозорі тихі двері.
Ти зник у натовпі.
Односекундно й мимохіть
У вузлових сплетіннях транспортних артерій.

Ми йшли географічно врізнобіч.
Але думки обрали інший напрям
Хотілось повторити віч-на-віч
Розірване на згадки, мов на клапті.

Бувай, мій друже.
Брате.
Чи…
Прости.
Продовжити не знаю як.
Слова лукаві.
Я промовчу їх.
Крізь думок туман густий.
Бачу лиш очі –
Такі рідні та ласкаві.

І я тебе

Posted on 25.03.2018 by Марина Кузьменко

I я тебе... І ти мене ;) - Погляд Мері. Вірші про кохання. Фото 2moodstore — І я тебе теж :)

І я тебе.
А серце калатає.
Наче під дією комусь смертельних доз.
Немає спокою без тебе.
Так, немає.
І розумію, що невтішний мій прогноз.

Мені також.
Якось незручно, однокрило.
Для рівноваги тільки нас не вистача.
Тебе не я, а моє серце полюбило.
І аж вискакує з грудей,
Як зустріча.

І ти мені.
До нутрощів тремтіння.
До кому в горлі
До цензури власних слів.
І хоч забути оте все ми вже повинні.
Та знаю,
Що і ти не розлюбив.

У тебе у житті є майже все

Posted on 14.02.2018 by Марина Кузьменко

Мої сердечка орігамі ;)

Для В., О., О., А., М., В., Д. та інших чудових хлопців на все село (і на виданні)

У тебе у житті є майже все.
Нема тільки її.

Такої рідної. З тобою чесної.
Такої достойної
Бродити калюжними веснами.
З тобою жити.
Годувати тебе сніданками.
Ділити ковдру
І вихідні.

Із нею захочеться
Усе по-справжньому.
Дивитися на краєвиди.
Обмінюватися враженнями.
Обіймати її по-чоловічому
І нею пишатися,
Коли поїдете до рідні.

А знаєш що?
Вона уже теж зачекалася.

Тебе як приводу жіночої радості.
Звичайно, у неї є втіхи буденності,
А, може, навіть і кавалер.

Але то схованка від одинокості.
Бо там, на рівні підсвідомості.
Їй хочеться рішучого.
Із нею чесного.
Який би собою
Межі недолюбленості стер.

Другу

Posted on 14.11.2017 by Марина Кузьменко

Прости мне, небо, я сегодня не одна ;)

В продолжение стиха “Летнее“

Мы рассекали по небу бесследно,
Не оставляя белых полос.
Ветер запутывался в листьях деревьев
И в прядях волос.

Мы мечтали и громко смеялись
От масштабов и возможных побед
Я хотела выше.
Ты – дальше.
И, конечно же, я помню,
Во что ты был одет.

Полет сдувал всю пыль с наших крыльев.
Мы смотрели вниз и твердили: пусть говорят.
Мне до сих пор нравится твоя улыбка.
А тебе – мой взгляд.

14.11.2017

Я ще тебе люблю

Posted on 10.11.2017 by Марина Кузьменко

Не пройшло. Я ще тебе люблю.

Я живу без тебе цілу вічність.
А точніше ми не разом вже три дні.
Заглядаю у обличчя всі зустрічні,
В яких ти ввижаєшся мені.

Від думок про тебе просто нудить.
Я не знаю з ким ти. Хто вона?
Серце калатає в моїх грудях.
І на очі пада пелена.

Я не знаю: як з цим далі жити.
Це триває третій день підряд.
Я стаю на мить тобі арбітром
І суджу тебе за сотні вад.

Згадую картини і деталі
І сніданки сонні в чашках кав.
Наші всі падіння
Й п’єдестали.
І усе, що ти мені казав.

І тоді.
Лише тоді я розумію.
Що оцим – мости між нами не палю.
Усередині у мене все німіє.
Не пройшло.
Я ще тебе люблю.

2007

Про платонічне

Posted on 26.10.2017 by Марина Кузьменко

Про платонічне і погляди навзаєм

Твоя нетиповість мене провокує на роздуми.
Я хочу зректися їх. Годі.
Мій світе, спинись.

Ти вмієш писати красивими довгими прозами.
І, може, ми навіть були
Одним цілим колись.

В житті у минулому.
Може, були ми обвінчані.
Бо надто ти мій.
Тільки вголос мене не читай.

Ти ж знаєш, що нам
Не потрібні словесні освідчення.
Краще заваримо чай.

На двох,
Щоб у присмаку
Нам дуже цінної міцності
Ми знов у розмовах
Безмежились в просторах тем.

Загладивши гострі кути
Наших все-таки різностей.
Поглядами навзаєм.

Кольцо на безымянном пальце

Posted on 09.09.2017 by Марина Кузьменко

Кольцо на безымянном пальце очень много значит…

Кольцо на безымянном пальце много значит:
Что с нетерпеньем кто-то ждет тебя домой.
И чувства от нее свои не пряча
Ты называешь эту Женщину женой.

У вас есть то, о чем мечтают двое
Только сбывается такое не у всех.
У вас есть то, чему завидовать не стоит
И брать на душу столь тяжелый грех.

Но все же много хочет быть на ее месте.
А кто-то думает украдкой о твоём.
Ведь нет на свете лучше слова “вместе”.
И нет роднее слов “семья” и “дом”.

Я отрекаюсь от мыслей таких порочных.
Что профиль твой навеял вглубь души
И вспомню лишь когда-то, между прочим
Что ты – особенный.
И очень хороши

Сиянье глаз твоих, души,
Приятный голос.
Таких столь трудно в жизни всем найти.
Лишь одно “но” –
Что ты уже не холост.
А значит – нам с тобой, увы, не по пути.

2007 рік

Ты не вернешься

Posted on 19.08.2017 by Марина Кузьменко

Ты не вернешься. Подведены итоги.

Ты не вернешься.
Как прискорбно понимать,
Что не разделим больше мы
Вина бокалы.

Вчера я прекратила тебя ждать.
От одиночества вдвоем
Уже устала.

Ты не вернёшься
В мои пасмурные дни.
В моменты радостей.
И всех переживаний.

Если обидела –
Меня ты извини.
Запомни меня
Радостью свиданий.

Мы может встретимся с тобой
А может — нет,
Когда дороги нас сведут
На перекрестке.

Хотя, наверное,
Нам через много-много лет
Узнать друг друга
Будет так непросто.

Но как бы не сложилась дальше жизнь.
Я тебе зла ни капли не желаю.
И если уж дороги разошлись,
Прости меня.
И я тебя прощаю…

2012

Твоє щастя буде в іншому

Posted on 15.07.2017 by Марина Кузьменко

З думкою про дівчинку,
яку мали б звати Євгенія.

Трішки потерпи.
Десь через місяць уже не так болітиме.
І ти дивитимешся на нього очами ситими.
Ти уже звикнеш без нього ранком снідати.
І засинати без його слів.

Тобі звичайно у це ще не віриться,
Що закінчаться дні болючі ці,
Що твоє щастя буде в іншому…
А той – пройшов крізь тебе.
Не оцінив.

То хай іде.
Не тішся крихтами
Його уваги,
Словами-митями.
Ви вже не будете ніколи друзями.
Чи ти повіриш йому ще раз?

Ні, він не вартий.
Облиш.
Забудь уже.
Адже без нього ти проживеш,
Бо твоє щастя буде в іншому.
А це все залікує час…

15 липня 2017 року, 22:33