Це взагалі не має жодного значення.
Оте твоє давнє минуле.
Коли ти п’єш ранкову каву
Несправжньо чорну.
Але анонсовано гірку.
Категорія: вірші про каву
Кави намагаюся не пити вже давно, а колись… Кава була моєю вірною подругою і найріднішою сестрою, особливо у відносинах із чоловіками. Скільки чашок кави випито і скільки радості та сліз ми з нею розділили про це знають лише деякі, а тепер і усі ті, хто читає мої вірші про каву…
Я живу без тебе цілу вічність.
А точніше ми не разом вже три дні.
Заглядаю у обличчя всі зустрічні,
В яких ти ввижаєшся мені.
Від думок про тебе просто нудить.
Я не знаю з ким ти. Хто вона?
Серце калатає в моїх грудях.
І на очі пада пелена.
Топлю все в каві.
І сама у ній тону.
Гіркими краплями
Покрито порцеляну.
Я відчуваю не безодню,
А стіну.
І прокидаюся раніше,
Аніж ранок.
Здавалось, кава несолодка зовсім…
А за вікном продовжувалась осінь,
Точніше, не приходила зима.
Здавалось, що із нами обома
Щось трапилось…
А може, то лиш здогад.
Хотілося б відчути
Зараз погляд,
Але тебе поряд нема.