Ми були знайомі ще за двісті років
До нашої зустрічі.
Тому факт перетину долей
Був майже формальністю.
Я була осліплена твоїми сонцями сліпучими.
Ми обіцяли любити
До сивочолої старості.
Категорії
Друзі в любові
Категорія: мої вірші
Мої вірші – це те, чим я живу, дихаю і про що думаю. Тут можна знайти рядки, які показують усю мене. Тобто як є: без масок, макіяжів та фільтрів.
У цьому розділі зібрано усі авторські вірші Марини Кузьменко українською мовою, які, на даному етапі мого життя я готова оприлюднити та виставити для публічного читання.
Багаті квартали
З будинками повними
Вікон без світла.
Власникам ніколи жити
В квартирах
Із краєвидами.
Категорії
Моя людина
Якесь підшкірне відчуття,
Що ти – моя людина.
Народжений у глибині
Богом забутих місць…
Категорії
Наснився ти
Наснився ти,
Мовби нічого й не було.
Отих промовистих мовчань.
І тихих “вибач”.
Я стишила життєвий свій галоп.
У спразі забуття тебе,
В чеканні дива.
І ти поїхав у Америку на рік.
А я зосталась тут.
Одна навіки.
На паралелях асфальтованих доріг
Минали дні натомлені й столикі.
Ми все стояли, обійнявшись,
А повз нас
Проносилось життя центральних вулиць.
Набутися б удвох з тобою про запас,
Щоб, як роз’їдемось,
Обійми не забулись.
Для Людмили Григорівни
У мами настала зима.
Назавжди і уже безкінечно
Її з нами більше нема,
А залишились згадки і речі.
Мама жити ще довго могла
І радіти бузковим букетам
Та у вічність вона відійшла.
Чорна стрічка поверх портрета.
Моє з тобою щастя – хризантемне.
Ніяке не трояндове,
Облиш.
І я натхненна уже тим, що ти у мене
Зайняв оту найчоловічішу із ніш.
І у твоїх щоденно-різних іпостасях.
Я віднаходжу соковенну і мою.
А знаєш що таке жіноче щастя?
Чути ранково: “Я тебе люблю“.
Я буду твоїм Нью-Йорком
У цьому безкінечному відчаї.
Обмеженому тільки стінами.
І швидкістю мережі.
Я буду твоїм порятунком.
І зможу привселюдно засвідчити.
Що вчора був рівно п’ятий місяць
З того часу, як ми остаточно не чужі.
Категорії
Вірш першого березня
Некрологи зимі
Ніхто не пише.
Всі ситі сирістю
І сірістю палітр
В шуканні теплої
Від інших схованої ніші,
Оскомить вже іти вітрам наперекір.