0

Хризантемне щастя

Моє хризантемне щастя. Фото Richard Harris

Моє з тобою щастя – хризантемне.
Ніяке не трояндове,
Облиш.

І я натхненна уже тим, що ти у мене
Зайняв оту найчоловічішу із ніш.

І я натхненна уже тим, що ти у мене
Зайняв оту найчоловічішу із ніш.

І у твоїх щоденно-різних іпостасях.
Я віднаходжу соковенну і мою.
А знаєш що таке жіноче щастя?
Чути ранково: "Я тебе люблю".

Read more
0

Я буду твоїм Нью-Йорком

Я буду твоїм Нью-Йорком
У цьому безкінечному відчаї.
Обмеженому тільки стінами.
І швидкістю мережі.

Я буду твоїм порятунком.
І зможу привселюдно засвідчити.
Що вчора був рівно п’ятий місяць
З того часу, як ми остаточно не чужі.

У туманному майбутньому.
І у замаскованих натовпах.
Ти обіцяєш говорити тільки дотиками?
Свій безслівний монолог.

Бо нехай світ хворий та гамірний…
Хочеш, я буду твоїм Нью-Йорком?
Багатомільйонником
Для нас двох.

05.05.2020
#ПоглядМері

Буття твоїм Нью-Йорком входить в мої плани
Буття твоїм Нью-Йорком входить в мої плани

Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло ?

А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і як тільки збірка приїде додому з друкарні, я вас поінформую ? ✉️ ?

0

Осиротіле завтра

В останній день
Свого гамірного життя
Я триматиму тебе за руку.
Так міцно як дозволить моє безсилля.

Отих моїх з тобою
Ніким не розбавлених годин.

І, коли я стискатиму вже слабкіше.
У стінах, що давно вже не білі.
Я буду тобі дякувати.
І ще не вірити,
Що ти будеш ходити.
І відчувати як плачуть сироти.
Коли у них вже нікого нема.
Бо ти як і вони.
Відтепер і від завтра
Один…

0

Вірш першого березня

Некрологи зимі
Ніхто не пише.
Всі ситі сирістю
І сірістю палітр

В шуканні теплої
Від інших схованої ніші,
Оскомить вже іти вітрам наперекір.  

І тут вона.
Ще календарна та уявна.
Не менш сира.
З окликом снігу навздогін.  

Весна…
Позакімнатна й міжекранна.
Прийшла в життя.
З юнацьким шармом змін.

Вірш першого березня, написаний від руки :)
Вірш першого березня, написаний від руки :)
0

З душею метелика

Щасливі метелики, вільнокрилі - Погляд Мері... вірші про життя і любов

Щасливі метелики, вільнокрилі

Народилося.
З душею метелика.
І з прихованими талантами.

Щоби їх зростити
Треба дерева.
Та над річками мости.

А ще – любові.
Безвимірної,
Багатоформатної.

Будинок, може, й не будуй,
Але дерево все ж посади.

І у подорож.
Хай навіть не далеку.
Але затуманену,
В чоботях.

Крізь вагони.
А краще – причали.
Щоб зраділа дитяча душа.

Для маленького
Ясноокого метелика,
Потребуючого променів,
Щастя не в грошах…

0

Твоїм пасажирським вагонам

По венах пульсують твої пасажирські вагони. Photo credit: goestern - Погляд Мері. Вірші про кохання і трохи більше

По венах пульсують твої пасажирські вагони. Photo credit: goestern

Я хочу до тебе.
По венах кочують
Пусті пасажирські вагони.

Під стукіт у скронях
Римують сонет
монолітних коліс.

Я хочу до тебе
І марю тобою спросоння.
Полотнами з рельсів
Тебе кудись поїзд повіз.

У тебе
Віконні пейзажі мелькають,
Немов божевільні.

А я услухаюся в звуки
Порушених тиш.

На двох у нас зараз
Хіба що мнима стабільність.

І віра у сили
Що зможемо, милий,
Здолати наступний рубіж.

0

Убили дзвонаря

Убили дзвонаря - вірш Марини Кузьменко про життя і правду. Погляд Мері
Щоб іншим не кортіло тривожити комусь потрібну тишу.

Убили дзвонаря,
Щоб іншим не кортіло
Тривожити комусь потрібну тишу.

Спинили правдородження обряд.
Один поперед одного вже пишуть

Посмертні оди і абзаци похвали.
Під тихий плач осиротілих дзвонів
І далі вершачи егоїстичне беззаконня,
Прикривши рясами кишені
І стволи.

Дзвонар схолов.
Прощальний клич затих.
Нарешті тиша,
Комусь конче необхідна.

Він надто чесно грав
Про те вселенське зло,
Яке всі бачать,
А публічно ні, не видно…

PS: під цим віршем варто зазначити хештеги як мінімум #новодворская, #гонгадзе, #немцов, #шеремет, #политковская, #листьев

0

Фарбуй його всього

Типовий ржавий краєвид на фоні бетонної стіни. Фарбуй його всього, цей наш світ.

Купи собі стару іномарку,
Заживи нарешті як людина.
Постав броньовані двері.
Хай думають,
Наче є що берегти.

Але краще велике дзеркало.
Можна навіть не над ліжком,
Бо ж не у готелі.
І дивись на причину своїх усіх (не)щасть на рівні зросту.
Чи висоти.

Навколишня іржа роз’їдає твій мозок,
І тим паче метали.
Але інвестиції в золоті зуби
Неефективні, –
Так кажуть дантисти.

Фарбуй його всього.
Цей світ.
І опісля прямуй до вокзалу,
Щоб вирватися з рутини,
Навіть не маючи машини,
На природу.
За місто.

Подивитися в Instagram ⇒

0

Оп’янена твоїм вчорашнім післясмаком

Оп'янена твоїм вчорашнім післясмаком. Погляд Мері - Вірші про кохання і ще дещо ;)

Оп’янена твоїм вчорашнім післясмаком. Photo rocky_barnes

Думок своїх про тебе не спиню,
Оп’янена твоїм вчорашнім післясмаком,
Я вічуваю під ногами мов стерню.
Рабство думок про тебе
Огорнуло мене м’яко.

Тебе не вистачало вже за мить.
Як зачинилися прозорі тихі двері.
Ти зник у натовпі.
Односекундно й мимохіть
У вузлових сплетіннях транспортних артерій.

Ми йшли географічно врізнобіч.
Але думки обрали інший напрям
Хотілось повторити віч-на-віч
Розірване на згадки, мов на клапті.

Бувай, мій друже.
Брате.
Чи…
Прости.
Продовжити не знаю як.
Слова лукаві.
Я промовчу їх.
Крізь думок туман густий.
Бачу лиш очі –
Такі рідні та ласкаві.

2

Твій королівський пацюк

Щасливий твій королівський пацюк

Щасливий
Пацюк зі стайні королівської
Вівсом обгодованої.

Такий овес
Є у мріях дітей Ефіопії
На сніданок.

Вони не обділені
Хіба що пустелями,
А вночі – зорями.

Радість вівса зранку
Солодка.
Але для них ще не знана.

Невидимий Бог
Поділив нас
За кастами і класами.

Хтось інший
Твою мрію прямо зараз
Матеріалізовує.

О, так, ти не ефіопський
Пишайся білою расою.

Але і для тебе
Є твій королівський пацюк.
Вівсом
Вгодований.

Подивитися це фото в Instagram ⇒

0

Весна прийшла до тебе іздаля

Весна прийшла до тебе іздаля. Фото-подяка - tegza.alexandr

Весна прийшла до тебе іздаля. Фото-подяка – tegza.alexandr

Твоє вікно було змережене гіллям.
За зиму книги позапилювались в шафі,
Але весна прийшла до тебе іздаля,
Щоб вивільнити душу,
Що під шарфом.

І добре вигрітий під променем асфальт
Заніжився, як кіт попід ногами
Настав час звільнення
Від зайвих роздумів
І пальт.
Час нових зустрічей
Та фотокарток бездоганних.

Весна, ти – неймовірна,
Як мольберт
Я в кольорах твоїх виношую надію
Аж жити хочеться.
Іти лише вперед.
Під вітер змін, яким від тебе віє.

PS: це гарне фото я взяла із фотогалереї Олександра Тегзи, у нього ще є, ось тільки подивіться :)!

0

Вірш про Київ

Пістрява архітектура<br />
Нелогічно поєднана<br />
Історично загублена.</p>
<p>Куплена.<br />
Ні, продана за купюри<br />
Діоксидом вуглецю обвуглена.</p>
<p>Продавали люди біологічні.<br />
Іроди духовні.<br />
Судді наших нащадків.</p>
<p>Прирекли їх на<br />
Схили Дніпра у бетоні.<br />
Нікчемним десятком підписів<br />
І печаткою.<br />
@mary_kuzmenko – (c) Погляд Мері #киев #київ #вірші #віршіукраїнською #поезія #поезіяукраїнською #поглядмері #вірш

Пістрява архітектура
Нелогічно поєднана
Історично загублена.

Куплена.
Ні, продана за купюри
Діоксидом вуглецю обвуглена.

Продавали люди біологічні.
Іроди духовні.
Судді наших нащадків.

Прирекли їх
На схили Дніпра у бетоні.
Нікчемним десятком підписів
І печаткою.

Подивитися це фото в Instagram ⇒