Так хочеться бути слабкою.
Хоча б на якусь лише мить…
І знати, що поруч з тобою
Є той, хто тебе захистить.
Від сліз. І від слів нехороших.
Сховатись за мужнє плече.
Є дещо цінніше за гроші –
Це погляд коханих очей.
Так хочеться бути слабкою.
Відчути обіймів тепло,
Щоб хтось ніжно гладив рукою,
Мов ангел зігрів під крилом…
І хочеться бути чиєюсь…
Коханою.
Навіть без слів,
Щоб кожен твій подих і погляд
Хтось серцем своїм зрозумів…
2004 рік
Пісня, написана на слова вірша “Бути слабкою” знаходиться тут.
Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло 😊
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і як тільки збірка приїде додому з друкарні, я вас поінформую 😋 ✉️ 🎁
Loading ...
“Ті, з ким були спільні простори трамвайних зупинок” зачаровані Вашим творчим ростом та досягненнями!
Дякую Вам, Ліно. Мої київські трамваї часто фігурують у віршах і згадках. Це все тому, що по-дитячому кожна трамвайна поїздка для мене залишається подорожжю і очікуванням несподіванок. Навіть в умовах, коли трамвайні виїзди стають рутинними і везуть на якусь Привокзальну площу чи у Пущу Водицю – все рівно щоразу я сідаю в трамвай і бачу світ по-іншому