Категорії
мои стихи

Понять. Простить

Люблю. Прощаю. Понимаю. Плачу. Пишу стихи.
Трудно понять. Больно простить…

Понять – это значит простить.
Ну что же… Я всё понимаю.
И мне можешь не говорить,
Что есть в твоей жизни другая.

Я сердцем всё чувствую. Да,
Я знаю, что в жизни всё сложно.
В любви же одна есть беда:
Она очень не осторожна.

И вроде, когда полюбил,
То это на долгие годы.
Но вдруг белый свет стал не мил,
Ведь в жизни возник другой кто-то.
Тогда понимаешь – не то,
Считал ты велением сердца.

И рад бы забыть ты о той,
Но некуда с чувствами деться…

Ну что же. Ты лишь не грусти.
Так трудно. Но я понимаю…
Понять – это значит простить.
Люблю… Потому и прощаю.

2004

Категорії
мои стихи

Ты в прошлом

Виноват или виновата вот в чем состоит жизненный вопрос
Стих уходящему в прошлое. Фотография by Еlena Gromova-Kalminskaya

Ты в прошлом.
Да, ты был моим
Таким хорошим.
Помолчим.
Мы на прощанье тратим взгляд.

Ты был столь жданным.
Виноват.
Хотя, быть может виновата…

Ты был моим.
Но лучше спрятать
Воспоминанья.
Шрамы-раны.
Исчезнуть вовсе и нежданно.

Да, ты был там,
В моей душе.
Но ты не снишься мне уже.

В тебе я не нуждаюсь больше,
Ведь ты теперь
Остался в прошлом.

наверное 2006 

Категорії
вірші про кохання вірші про чоловіків мої вірші

Коли прокинусь

Коли прокинусь не з тобою - значить все вже втрачено. Погляд Мері - вірші Марини Кузьменко про невзаємне кохання
Я прокидаюсь поки що одна…

Коли прокинусь в ліжку не одна,
Це значить ти мене навіки втратив.
Не буде того світу між двома
Серцями.
Яким разом бути варто.

Категорії
вірші про кохання вірші про чоловіків мої вірші

Ти втратив мене

Про розлуку між хлопцем і дівчиною
Сховай слова… Мене уже ти втратив

Ти втратив те, що не повернеться.
Сховай слова.
Вони є зайвими.
Життя твоє нехай без мене стелиться.
Квітує мальвами.

Категорії
вірші про зиму вірші про каву вірші про кохання вірші про чоловіків мої вірші

Несказане

Роздуми сидячи на підвіконні з чашкою кави
Здавалось, що зима заблудилася, а осінь залишилася. І все те між нами, несказане

Здавалось, кава несолодка зовсім…
А за вікном продовжувалась осінь,
Точніше, не приходила зима.
Здавалось, що із нами обома
Щось трапилось…
А може, то лиш здогад.
Хотілося б відчути
Зараз погляд,
Але тебе поряд нема.

Категорії
мои стихи

Я к Вам пишу

Иногда хочется написать все в письме и признаться в чувствах
Я к Вам пишу… Письмо Любящей к своему Любимому.

Надеюсь, что Александр Сергеевич Пушкин не обидится за такое современное толкование его произведения и такую вот интерпретацию :).
Стихотворение написано в далеком 2004 году.

Я к Вам пишу, чего же боле,
Что я могу ещё сказать…
Как жаль.
Любовь свои все роли
Успела без меня раздать.

И Вашей главной героиней
Стала не я.
Увы, любимей,
Судьба назначила её,
Ну что же:
Каждому своё.

И вот ходить одной по свету
Без Вас
Мне силы больше нету.
И нету сна, нету терпенья,
Поэтому я без сомненья,
Открыв себя и свою душу,
В которой мои чувства кружат,
В которой тлеет моя вера,
И к Вам любовь – она без меры.

Она печальна, безответна,
Громадна, всё же неприметна,
Но главное – она грустна,
А я… Я ей поглощена.

Поэтому сказать хотелось
Собрав в одно свою всю смелость,
Сил нет, и я не утаю:
Я Вас люблю…. Я ВАС ЛЮБЛЮ!

2005

Категорії
вірші про кохання вірші про чоловіків мої вірші

Тебе нема

Прощатися із любовю завжди дуже важко
Тебе нема. Тепер одна.

Тебе нема.
Ти вже не вернешся ніколи.
Хоч зарікатися не можна,
Але все ж…
Серце твоє
Уже не сповнене любові,
Яка колись не мала меж.

Тепер одна.
Як жаль, але в твоїх обіймах
Я не тонутиму,
Як то було колись…
Дісталась дна
Хоч ти казав: я – сильна
Тож випливу
Зберу свою всю волю й міць…

І лиш згадаю
В найсамотніші хвилини
Про те, що ми колись були удвох.
Як жаль
Що так багато не збулося.
Але, того, напевне, хоче Бог…

зима 2007

Категорії
вірші про кохання вірші про місто вірші про чоловіків мої вірші

Вірш у метро

І майже вже нікого не лишилось
У звечорілому вагоні у метро.
На серці невимовно наболіло,
Хоча колись то радістю було.

Так по-підземному незатишно
І чужо,
Дивлюся на ці залишки облич.
Із мого світу непомітно дуже
Зникають межі:
А над нами темно.
Ніч

Категорії
мои стихи

Вторые сутки без тебя

Разлука между двумя любящими сердцами всегда очень сложна
Невыносимо понимать, что мы остались в прошлом

Вторые сутки без тебя.
Так тяжело.
Невыносимо…
Мы попрощались навсегда
И больше ты не мой любимый.
Нет. Ты из сердца не исчез,
Но чувства молча умирают.
Моей любви наперевес
Я слышу только
Голос чаек
И шепот милой нам волны…

С тобой мы море обожали.
Но нет.
Теперь уже не “мы”.
Есть ты и я…
В морские дали
Ушли все планы и мечты.

Нас нет уже вторые сутки.
Теперь есть я.
Отдельно – ты…
Мне больно.
Тяжело.
И жутко…

Лето 2005 года

Категорії
мои стихи

Не дарите сердец

Не дарите сердец…
Возвращать их так трудно
И не ценят любви,
Что легка и доступна.
Как не ценят тех глаз,
Что любви ждут взаимно…
Не дарите сердец!
Так красиво.
Наивно
Не шепчите тех слов,
Что во снах написали.
Не дарите сердец!
Меньше будет печали,
Если вдруг Вы поймете,
Что напрасно все то,
Что хотелось, желалось…
Называлось мечтой.
А любовь…
От нее излучается свет!
Так что знайте:
Кто любит –
Сердце дарит в ответ…

2005

Я роблю коллаборації. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. Як порядна молода людина, маю Тік Ток :). А ще інстаграмлю вірші, коли на те є відповідний настрій. Додатково, я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло

Погляд Мері

Категорії
щоденник

про те, як я сайт переробляла

Малювати зірки легко, а отримувати їх наагато складніше
meri.kiev.ua – це звучить по-інтернетівському :)

Одного ясного дня я вирішила змінити сайт… Хоча ні. Не так треба починати :).

Одного разу прийшла мені геніальна думка щодо зміни сайту… Хоча може і не дуже геніальна… Та і не дуже вона хотіла приходити мені… Я за нею півдня з-поміж інших думок ганялася :).

Отже, початок видався хорошим – стільки речень і нічого по суті. Прямо наче вступ до наукової роботи “Творчий процес у житті суб’єктів, які самореалізовуються в мережі Інтернет” :).

Категорії
вірші про кохання мої вірші

Майбутнє

Колись зустрінемось з тобою у метро.
А може десь на вулиці буденній
Постане в пам’яті усе, що в нас було
Я посміхнуся, якщо знайдеться натхнення.

За ту всю зустріч я згадаю вечори.
Згадаю дні. І навіть деякі хвилини.
Загляну: що там у душі твоїй
І запитаю як твоя родина.