А я б тебе не так любила,
Тобі я дарувала б крила,
Жила б тобою…
Милий, знаєш,
Оця любов не мала б краю.
Я вранці стала би росою,
Щоб лиш побути із тобою…
І сонечком завжди світила,
Була б тобі мов ангел біла
Чи стала б враз класично чорна –
Любові все було б покорне.
Була б я наче птах співуча,
Щоб весь цей світ тобі озвучить,
Тобі сонети я б складала
І всього світу було б мало,
Щоб виразить в простому слові
До тебе почуття любові…
Але тобі було видніше,
І ти обрав одне з тих рішень,
Яких я дуже не хотіла,
Навіщо ж так, навіщо, милий?…
Ти вибрав гарну і красиву,
Розумну, чимось особливу.
Вона проста, вона хороша,
Зробить вона щасливим зможе,
Тебе… Ну що ж, тоді удачі,
Щасливі будьте. Я не плачу,
То все любов моя сумна…
Тобі я гірша, ніж вона.
2003 рік
Один коментар до “А я б тебе не так любила”
Мій улюблений вірш!
Обожнюю його і знаю напам”ять!