Категорії
щоденник

Наснився ти

Наснився ти,
Мовби нічого й не було.
Отих промовистих мовчань.
І тихих “вибач”.


Я стишила життєвий свій галоп.
У спразі забуття тебе,
В чеканні дива.


Знеболився справдешній біль розлук.
Ти зник як і прийшов – просто нізвідки.
Тепер ти чийсь, але не мій найкращий друг.
Ім’я твоє вже більше не в ужитку.

Бо заборонене.
Це внутрішній наказ.
Я рятувати себе хочу. Жити далі.

Для тебе вже не залишилося образ,
Хоч ти мене тоді болюче вжалив.
Але я звикла жити з цим.
Як інвалід.
Навчена відчувати краєм серця,
Що лишився.

Загоївся…
Тому ятрити вже не слід.
Хай навіть ти мені непрохано наснився.

Від Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.