Я люблю тебе за красиву душу.
За можливість перебування
Просто поряд.
Твоя посмішка мої сльози сушить.
Від твого проміння тануть сніги мого горя.
Розчиняється час
Просто від твого голосу.
І хто зна скільки ще
Це все триватиме.
Я називаю тебе просто:
“Моє золото”.
Я люблю тебе за те,
Що ти робиш нас обох крилатими.
“Використає
І викине тебе як непотріб.
І ти лежатимеш на життєвому узбіччі…”
Повчають тебе.
Але щось всередині
Каже, що ти зовсім не проти.
І, що це взагалі
Не його примхи чоловічі…
А твоє рішення
Нарешті бути щасливою.
Бути із кимось.
Бути неодинокою.
І тебе, в принципі,
Нічого не стримує.
Набрид уже цей стан
Умовної правильності
Та порожнього спокою.