Місяць: Грудень 2024

Його знають мало людей. І я б хотіла, щоб йому дали Нобелівську премію миру (бо Нобелівської премії у сфері ІТ не існує поки що).

Чому саме миру?

Десять років назад. Вулиця Іллінська, 20.
Жила я якраз навпроти Корпусу №4 Києво-Могилянської Академії. Тепер знаю багато секретів могилянців, бо я їх бачила крізь мої вікна :).

Але сьогодні не про те.

усім, хто святкує Різдво / Christmas (крісмас) / Weihnachten (вайнахтен) / Noël (нуель) / Navidad (навідад) / 圣诞节 (шендань тьє) – зі святом! 🎄

Порадуйте свою душу в цей день, будь ласка.

А тим, хто як і я, все ще ніяк не узгодить свої календарі – зустрінемося 7 січня.

Я буду варити кутю. А ви?

Це почалося ще місяць назад, як тільки Хелоуїн зник з полиць магазинів. Відразу усі почали засипати вітрини штучним снігом та стильно розкладати пластикові атрибути новорічних свят. Деякі все-таки розкладали не-пластикові. Від того ставало трішки приємніше.

Коротше кажучи, оскільки кількість нових років та різдв у житті кожного з нас лімітована, вирішила я, що з мене уже досить. Цей новий рік у мене буде не таким, як попередні.

Тут не тисяча слів в одній фотографії, а мільйон.

Фото називається “Обід на вершині хмарочоса”, фотограф Чарльз Клайд Еббетс (Lunch atop a Skyscraper – Charles Clyde Ebbets)

Якщо по суті, то я – самий крайній чувак справа. Отой, що з пляшкою. Ну ви ж знаєте…

все, я звільняюся, подумала я і… нічого не зробила. Тобто, ні, я пішла і зробила собі чаю з мелісою, щоб заспокоїтися :).

Не можна було звільнятися.
Ментори сказали.
Карти так лягли.
Купа інших життєвих обставин – ну, все як завжди.

Одним словом, звільнилася я аж через 10 місяців…
Але зате як!

Але я не сильно засмучуюся. У нас є 92 дні на виправлення безсніжної ситуації.