Його знають мало людей. І я б хотіла, щоб йому дали Нобелівську премію миру (бо Нобелівської премії у сфері ІТ не існує поки що).
Чому саме миру?
Його знають мало людей. І я б хотіла, щоб йому дали Нобелівську премію миру (бо Нобелівської премії у сфері ІТ не існує поки що).
Чому саме миру?
Десять років назад. Вулиця Іллінська, 20.
Жила я якраз навпроти Корпусу №4 Києво-Могилянської Академії. Тепер знаю багато секретів могилянців, бо я їх бачила крізь мої вікна :).
Але сьогодні не про те.
усім, хто святкує Різдво / Christmas (крісмас) / Weihnachten (вайнахтен) / Noël (нуель) / Navidad (навідад) / 圣诞节 (шендань тьє) – зі святом! 🎄
Порадуйте свою душу в цей день, будь ласка.
А тим, хто як і я, все ще ніяк не узгодить свої календарі – зустрінемося 7 січня.
Я буду варити кутю. А ви?
Це почалося ще місяць назад, як тільки Хелоуїн зник з полиць магазинів. Відразу усі почали засипати вітрини штучним снігом та стильно розкладати пластикові атрибути новорічних свят. Деякі все-таки розкладали не-пластикові. Від того ставало трішки приємніше.
Коротше кажучи, оскільки кількість нових років та різдв у житті кожного з нас лімітована, вирішила я, що з мене уже досить. Цей новий рік у мене буде не таким, як попередні.
Тут не тисяча слів в одній фотографії, а мільйон.
Фото називається “Обід на вершині хмарочоса”, фотограф Чарльз Клайд Еббетс (Lunch atop a Skyscraper – Charles Clyde Ebbets)
Якщо по суті, то я – самий крайній чувак справа. Отой, що з пляшкою. Ну ви ж знаєте…
все, я звільняюся, подумала я і… нічого не зробила. Тобто, ні, я пішла і зробила собі чаю з мелісою, щоб заспокоїтися :).
Не можна було звільнятися.
Ментори сказали.
Карти так лягли.
Купа інших життєвих обставин – ну, все як завжди.
Одним словом, звільнилася я аж через 10 місяців…
Але зате як!
ніяка то не любов
всього лиш хімічна реакція
у твоєму тілі
хай навіть твої думки без нього
осиротілі
а із ним…
наче світ зійшовся клином
а ти взагалі думала:
хто ти для нього —
єдина?
чи чиясь тимчасова підміна?
Але я не сильно засмучуюся. У нас є 92 дні на виправлення безсніжної ситуації.
Не вдаюсь у жодні подробиці.
Не натякаю на якусь конкретну релігію.
Просто констатую факт: прийняття того, що є – оце і є універсальний знеболювальний засіб.
Не відкрию Америку тим, що скажу: наше суспільство стало менше писати. Просто сісти, взяти ручку і записувати думки на аркуші паперу. Писати листи. Занотовувати ідеї. Технології нашого світу дозволяють швидше донести до читача те, що хочеться висловити.
Тут продається все і навіть люди
З єдиною різницею – ціна.
Тут пильність має бути щосекунди
І від ножів захищена спина.
Тут маєш бути ти
I сильним, і сміливим.
Без остраху плисти у сильний шторм.
є відео, де якийсь сучасний філософ каже: справжню дружбу не руйнує ані час, ані відстань, ані мовчання.
я така: шо???