Сьогодні я розкажу що таке казка життя на Фейсбуці.
Але почну здалеку :). Для будь-якої авторки приємно знати, що її творчість подобається іншим людям. Я не є виключенням і радію як мале дитя, отримуючи гарні звістки та нотифікації на мобільному телефоні. Сьогодні розкажу про одну приємну історію, пов’язану з цим.
Бачила медуз. Багато та ще й гарно підсвітлених, різнокольорових. Насправді, медузи – це прекрасно! Стоїш, дивишся на них і їх браунівський рух і така медузо-медитація може тривати аж до тих пір, поки наглядач залу з медузами не потурбує чемним словом про те, що вони уже закриваються ;).
У світі сучасних фотошопів так мало місця для неідеальних зображень. Тому, коли бачу щось таке, створене природою на основі людського цементу і металевого каркасу – можу дивитися цілу вічність.
Так і з цією калюжею.
На днях також дивилася кліп групи АВВА про маму мію. І аж пожалкувала, що ми живемо в епоху сучасних фотошопів. Ось подивіться і самі все зрозумієте.
Стіна і все інше у моєму Instagram ⇒
Ідеш собі по місту. Там пофарбоване, там побілене. Там тріщина, там гвіздок. А он там штукатурка почала обсипатися.
У кожного будинка своя історія, свої секрети і свої яскравості. Як наприклад в оцього. Тому пройти повз нього, не освідчившись йому, я не змогла ;).
Я не писала на своєму сайті Погляд Мері уже настільки давно, що аж соромно. Вже не вперше, але від того не менш, ніж минулі рази ;). Але виходячи з того, що інтерес до мого сайту існує мене читають тисячі (?!?), я розумію, що так далі не можна. Тому я вирішила додати трохи взаємності у наші з Вами відносини ;).
Так-так, заходьте, не бійтеся! Хоча… Насправді, це місце – без дверей взагалі. Тому відчиненість – це пожиттєвий статус усього цього десятка дверних отворів.
Поряд з кожним з них можна розмістити табличку: “Тут могли бути двері” :).
В останній день
Свого гамірного життя
Я триматиму тебе за руку.
Так міцно як дозволить моє безсилля.
Отих моїх з тобою
Ніким не розбавлених годин.
У місцях, де міжстінні простори заповнені меблями такими гарними і ергономічними, де зі стелі звисають дизайнерські та чудернацькі люстри, а люди, які працюють тут, відчуваються наче не з нашої планети… У цих місцях можна зустріти прості патріотично налаштовані букети. Порадіти їм. Пофотографувати та поінстаграмити. І хай нема нікому діла до цього патріотизму, але ж нічого не можу з собою зробити – як бачу щось жовто-блакитне (чи блакитно-жовте) – душа співає ;)
Метелик так хотів стати зіркою Інстаграму, що вдавався до різних трюків. І от усі ті старання ніхто не помічав. Але один з них виявився доленосним. Здавалося б, коли метелик мав бути непомітним на фоні стіни, його якраз помітили! Ми йшли вдвох з телефоном і, завбачивши ТАКЕ, не змогли не зупинитися та не зробити мрію метелика – реальністю.
Уміти мімікрувати – корисний навик. Так розповідає тепер усім метелик на своїх зіркових воркшопах “Як підкорити Інстаграм?” ;)
Усі новітні словники світу зараз змагаються за те як назвати одним словом окільцьоване дерево, але насправді то уже ніяке не дерево, а арт-обєкт. І тому, шановні словники цього багатогранного світу, заспокойтеся. Вам не треба нічого вигадувати. Арт-обєкти називають їх автори. Тому наступного разу я все-таки знайду як називається це окільцьоване дерево на думку його автора ;)
