Літо приходить неочікувано, проходить швидко і у кожній своїй літері смакує солодким кавуном. Таким цукровистим і з вкрапленнями херсонського сонця. А ще – одеської ночі. Набережної вогнів і схвильованого прибою, під який хочеться обіймати і бути в обіймах…
Убили дзвонаря,
Щоб іншим не кортіло
Тривожити комусь потрібну тишу.
Спинили правдородження обряд.
Один поперед одного вже пишуть
Посмертні оди і абзаци похвали.
Під тихий плач осиротілих дзвонів
І далі вершачи егоїстичне беззаконня,
Прикривши рясами кишені
І стволи.