Кажуть, що треба уміти виходити із зони комфорту, адже це породжує нові емоції, адреналін, ентузіазм і ще купу усіляких корисних станів. І це справді так за виключенням одного комфорту – душевного.
По-моєму, за його межі виходити не варто.
Стояла, дивилася.
Відчувала, як колись цей канат був облюблений морськими хвилями і поєднував кораблі з берегами. А тепер – настала зрілість засмаглого і плетеного моряка. І зовсім неморська старість. Ловить миті синього неба і ностальгує за хвилями та чайками у міських пейзажах.