Є такий сайт – Голос Війни.
Читала його. Плакала.
Звісно, мені як і всім уже остогидли часті політичні спекулювання на тему АТО, зради і лугандонського жахіття. Але те, що пишуть ці Люди у своїх Творах, варте щонайменше декільох хвилин вашого часу. А ще я зрозуміла, що десь у глибині душі відчувала себе отим самим другом, якому писав Олексій Бешуля. Ось моя сповідь.
Просто закохалася в оцю оптимістичну цитату про життя.
Вибачте за мою іноземну, переклад від Гугла ось тут. Хоча, він надто машинний…
Якби я вперше прочитала ці слова не англійською, а в такому вигляді – цього поста не було б в принципі. Такі-от складнощі перекладу. Одним словом, хвала білінгвам (російська не враховується). Давайте вчити мови разом ;).
“He went out into the world.
Sometimes he got scared and sometimes he got hurt. But ohhhh… it was worth it!”
Jeanne Willis “CottonWool Colin”, Andersen Press, 2008
Що ви робили Чорної П’ятниці (Black Friday)? Я, наприклад, позбувалася.
Бо як особі жіночої статі мені притаманні шоппінг слабкості. Але в мене вони якісь технологічно-орієнтовані.
Можна не поділяти політичних, релігійних та багатьох інших поглядів людини. Але насолоджуватися її талантом.
Отак у мене склалося із Дмитром Хворостовським, який вчора помер у лондонському Іслінгтоні, у колі своєї сім’ї, будучи хворим на невиліковну хворобу.
Одного разу в Києві мені пощастило побувати на його концерті. Його харизми вистачило на величезний зал палацу “Україна”, бо талант – це від Бога. Хоча він у нього і не вірив… Одним словом, земля йому пухом (хай він навіть вибрав для себе колумбарій).
Пісня “Не спеши” у моїй свідомості буде звучати лише його голосом. Ось вона.
Ось цим фото перед вами відкрився один з найпотаємніших куточків моєї Літературної Агенції (про неї усю правду розкажу при нагоді).
Пожовклі в листі бруківки і асфальти.
Дерева втомлені
Між паркових одинаків.
І дні гортаються немов газетні шпальти.
У круговертях фотографій, заголовків, слів.
В продолжение стиха “Летнее“
Мы рассекали по небу бесследно,
Не оставляя белых полос.
Ветер запутывался в листьях деревьев
И в прядях волос.
Мы мечтали и громко смеялись
От масштабов и возможных побед
Я хотела выше.
Ты – дальше.
И, конечно же, я помню,
Во что ты был одет.
Полет сдувал всю пыль с наших крыльев.
Мы смотрели вниз и твердили: пусть говорят.
Мне до сих пор нравится твоя улыбка.
А тебе – мой взгляд.
14.11.2017
Люблю вишивати білим по білому.
Тому не могла просто пройти повз цей кадр.
Я живу без тебе цілу вічність.
А точніше ми не разом вже три дні.
Заглядаю у обличчя всі зустрічні,
В яких ти ввижаєшся мені.
Від думок про тебе просто нудить.
Я не знаю з ким ти. Хто вона?
Серце калатає в моїх грудях.
І на очі пада пелена.
Коли б хотів,
То з-під землі дістав би.
Не віриш?
Але ж знаєш, не дурна…
Є місце лише для одної правди.
І як не прикро:
Іншим правдам місць нема.
Остепенилася.
Обсипалась в траву.
Місцями ще смарагдову та юну.
І я вже не іду.
По днях пливу
І по твоїх
Жовтогарячих дюнах.
