Це фото зроблене теплого жовтневого дня, на березі річки Удай. У простонародді це місце зветься “Воїнський Пляж”, хоча, як на мене, зараз правильніше його звати “Козацький Пляж”. Адже за чистотою і благоустроєм цього місця наглядають прилуцькі козаки. Я їх на пляжу в той день не бачила, однак провела міні-розслідування – хто ж це такі? Тому зараз все розкажу.
Твоя нетиповість мене провокує на роздуми.
Я хочу зректися їх. Годі.
Мій світе, спинись.
Ти вмієш писати красивими довгими прозами.
І, може, ми навіть були
Одним цілим колись.
В житті у минулому.
Може, були ми обвінчані.
Бо надто ти мій.
Тільки вголос мене не читай.
Начиталася розумних книжок і відкрила посольство своєї творчості на Фейсбуці.
Приблизно так звучить моя сьогоднішня новина, якщо розказати одним реченням і не переобтяжувати ваш інформаційний простір. Знаю, що він і без мене дуже сильно заповнений.
Що я там буду робити? Та поки що сама не знаю наскільки моя фантазія буде масштабною. Як мінімум – анонсуватиму новини, розказуватиму передісторії та після-почуття.
Моє посольство на Фейсбуці працює цілодобово, без перерв та вихідних. Заходьте.
Пофілософствуємо разом за клавіатурою ;)
Привіт, Кіро.
Скажу відразу – я тебе шукала. У Гуглі, Яндексі та навіть у своїй поштовій скриньці. Але жоден з цих пошуків не розказав мені: хто ти така. Я намагалася згадати – можливо, ми уже знайомі з тобою… Однак, знову ні – дівчат з таким унікальним іменем я знаю зовсім небагато. І усі вони мають не твоє прізвище.
Тому, по-перше, я дякую тобі за твою підтримку моєї збірки. Буде можливість – напиши мені про себе. Яка музика грає у твоїй душі сьогодні? Яка погода тебе надихає? Розкажи хоч трішки про твою Велику чи Маленьку Мрію.
Минулої п’ятниці, 13 жовтня, усі чорні коти були дуже зайняті. І замість очікуваних негараздів та наврочених непереливків у мене сталося щось таке, від чого я відійти ще поки що не можу.
Кавер-версия на песню “День Победы” в исполнении Льва Лещенко
День Юриста – как он был от нас далек.
Мы в календарных днях считали этот срок,
Теряясь в новшенствах законов и третьих лиц,
Листая ленту с хештегом #тыжюрист.
Этот день Юриста исками пропах.
Это праздник с кодексом в руках.
Это радость материально значимых благ…
День Юриста! День Юриста! День Юриста!
Дни и ночи. Без обедов и суббот,
Как стахановцы для юридических работ.
Слегка серьёзны. Ведь закон всегда суров.
Как и Фемиды меч с гармонией весов.
Здравствуй, мама.
На рассвете я приду…
Допивая свой литр кофе на ходу –
Мы закрыли эту сделку. Короли!
Этот день мы приближали как могли ;)
8 октября 2017 года, 20.26
Саме так я кажу собі щоразу, коли думаю над тим – варто чи ні?
Втрачені можливості не повертаються. Написала я собі на стіні у кухні (так-так, одвічно жіноче місце має мотивувати не тільки борщами і немитим посудом ;)).